День української писемності та мови

 

Мова – це наша національна ознака,

в мові – наша культура,

суть нашої свідомості.

 (Іван Огієнко)

   27 жовтня – День української писемності та мови й день вшанування святого Нестора Літописця. Монаха Києво-Печерської лаври вважають автором першої писемної історії української землі – «Повість врем’яних літ», яка була написана в ХІ – на поч. ХІІ ст. ним та іншими літописцями. На жаль пам’ятка не збереглася до наших днів, але існує в «перевиданнях» рукописних творів таких як Іпатському (XV ст.) і Лаврентіївському (1377 р.) списках. А створенню слов’янської кирилиці завдячуємо братам Кирилу і Мефлодію, на замовлення князя Ростислава, що очолював Великоморавське князівство, щоб перекласти його народові Святе Письмо. На основі грецького алфавіту, враховуючи фонетичний лад слов’янської мови, Кирило спочатку створив глаголицю, а його учні вже розробили кирилицю, яка пізніше лягла в основу сучасної української мови. Глаголиця з часом вийшла з ужитку. Найдавніша пам’ятка кирилицею яка нам відома – є у болгарському скельному монастирі в селищі Крепча, написана в 931 році. Якщо згадати про книгу – то це давньоруське Остромирове  Євангелія 1056-1957 років, написана на замовлення Остомира – з київського боярського роду, київським дяком Григорієм. Звичайно, кирилиця змінювала свій вигляд, – час швидкоплинно потребував створення документацій та різних грамот, розвивалась проповідницька проза, ораторське мистецтво, перекладалися окремо частинки Біблії, винайшли друкарство. В 1574 році Іван Федоров у Львові видав першу українську друковану книгу «Апостол» та «Буквар». Зараз ми не уявляємо наше існування без писемності мови. Мова є скарбом кожного народу й має свою історію, індивідуальність та оригінальність. Ось короткий перелік цікавинок про нашу українську мову:
1. Сучасна українська мова має близько 256 тис. слів й багата на синоніми.
2. Наша мова офіційно визнана однією з наймилодійніших, уступаючи місце тільки італійській. А за красою лексики вона третя після французької та перської.
3. Українська мова входить у трирядку найпоширеніших у світі мов.
4. Візантійський історик Пріск Панійський в 448 році перебував в таборі гунського володаря Аттіла, на сучасній українській землі, та записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
5. В українській мові, на відміну від решти слов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
6. Найбільше слів починаються на літеру «П», а найменше – на літеру «Ф».
7. За лексичними показниками найбільш близькими до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).
8. До середини ХІХ ст. українську мову називали «руською мовою».
9. Серед слів найчастіше  вживають іменник – «рука», прикметник – «великий», дієслово – «бути» та займенник – «він».
10. Рекордсмен серед перекладених й перевиданих творів є «Заповіт» Тараса Шевченка.
   Тож любіть, цінуйте й пишайтесь свою рідну мову й не забувайте її вивчати, досліджувати й розвивати. А наша Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. Михайла Івасюка з радістю вам допоможе з різноманітною інформацією й сердечною підтримкою в добрих намірах.
 
   Всіх з Днем української писемності та мови! 

Ювіляри року. Журналу «Дзвін» – 85!

 

У наші часи – коли український народ змушений захищати та відвойовувати свої землі, культуру, традиції тощо, ми як ніколи потребуємо духовно-культурну підтримку. Історія вже не один раз доводила, що різноманітні літературно-мистецькі журнали допомагають суспільству поринути в минулі епохи, вивчати суспільно-політичні процеси людства, знайомити з новими художніми творами й висвітлювати події сьогодення. Першим українським журналом вважається «Основа», він друкувався українською мовою і почав виходити в Петербурзі в 1861 році. До цього українські часописи («Український вісник» (1816-1819), «Український журнал» (1824-1825)) хоч мали українську тематику, виходили російською мовою. Сьогодні найвідоміші журнали також мають свої історичні та твочі традиції й висвітлюють думку суспільства, допомагають заринутись в мальовничий світ літератури й мистецтва, дізнаватися наукові інновації тощо – це такі видання як «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Кур’єр Кривбасу» та інші. Нажаль, через різні обставини деякі з них змушені були зупинити своє існування або перейти в електронне видання.
Наш ювіляр – журнад «Дзвін» засновано 1940 р. у Львові під назвою «Література і мистецтво». Часопис народився після приєднання західноукраїнських земель до Радянської України і був створений як журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. Видання було направлене на дослідження творчої діяльності й життєвих успіхів таких постатей як О. Кобилянська, Ю. Федькович, М. Черемшина, В. Стефаник та інші. Багато приділялося уваги І. Франку – це публікації М. Гудзовича, М. Деркача, Д. Лук’яновича тощо. Висвітлювалися події не тільки українського театру, а й всієї Європи. Також можна було ознайомитися з лекціями з мистецтва, різноманітними виставками, дізнатись про діяльність літературно-мистецьких товариств і спілок.
У Другій світовій війні, в 1941 р. журнал «Література і мистецтво», через окупацію західноукраїнських областей, припинив своє існування.
Літом в 1945 р. орган Львівської організації Спілки радянських письменників України відновив часопис під назвою «Радянський Львів» (1945-1951), який проіснував шість років. Журнал розширив свою тематику публікацій: появилися постійні розділи як «Критика і біографія», «Хроніка», «Нові книжки», друкувалися рецензії, сучасна проза та поезія, статті науково-публіцистичного характеру, ювілейні дати тощо.

У лютому 1951 р., невідомо з якої причини, назву журналу було змінено на «Жовтень», також був оновлений склад редколегії – головним редактором став Ю. Мельник (1951-1963). До редакції часопису входили відомі українські письменники, літературознавці, громадські діячі: І. Вільде, М. Бажан, В. Лозовий, Д. Павличко, І. Іваничук та інші.
В журналі почали друкувати не тільки українських письменників, а й іншомовних авторів, не забували й про автентичні твори та їх дослідження. В 60-х роках в часописі «Жовтень» з’явилися рубрики гумористично-сатиричного характеру, також не забули й про наймолодших читачів. У рубриці «Комарик» опубліковані дитячі оповідання, казки, вірші, загадки, які були проілюстровані веселими малюнками.
У 1990 р. завдяки суспільно-політичним процесам, українці відмовляються від всього, що пов’язало нас з «братнім народом». Так і редакція журналу «Жовтень» зрікається цієї назви, і виходить під назвою «Дзвін». Завдяки команди головного редактора Романа Федорова журнал «Дзвін» набуває ще більшої популярності. В ньому надруковані архівні матеріали, «Галицько-Волинський літопис», «Історію запорозьких козаків» Д. Яворницького, історичні праці М. Грушевського, І. Крип’якевича, представлені повісті та романи з історії України. Також висвітлювались наукові розвітки з культури, мистецтва, фольклору й етнографії.
В наші дні, з різних суспільно-політичних причин й Російська збройна агресія проти Незалежної України, журнал «Дзвін» переживає не найкращі часи, тираж знизився. Та завдяки новій рубриці, яка присвячена молодому поколінню, він оживає. Адже «Дзвін» – це не тільки сучасний український журнал, він надихає, вивчає, досліджує як минуле – так і теперішнє життя, веде нас в світле й яскраве майбутнє й не забуває нагадувати про тих хто допоміг нам його отримати.

Бажаємо нашому ювіляру та його команді ще багато років надихати, повчати, розвивати й розважати своїх читачів. А ще процвітання, успіхів та натхнення для створення цікавого континенту, вдячних користувачів й виходу до міжнародного найвищого рівня та великого обсягу тиражу! А ще, невдовзі написати про закінчення війни та перемогу України! Слава ЗСУ!

 P.S.
В Чернівецькій обласній універсальній бібліотеці імені Михайла Івасюка зберігаються журнал «Жовтень» за 1960-1989 рр., та журнал «Дзвін» - за 1990-2022 рр. (№ 1-6).

    Чекаємо на вас, до зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ілюстрована історико-богословська енциклопедія Т. 2

 

 Нещодавно до нашої книгозбірні приєднався другий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» у п’ятьох томах. До другого тому даної енциклопедії увійшли статті на літери Д – Й, в яких розкриваються поняття біблійної історії (старозавітної та новозавітної – історія книг Святого Письма), античної, авраамічних і східних релігій, а також поняття, пов’язані з біблійною герменевтикою, екзегетикою, еклезіологією та історією літургійного обряду, вчення екуменічних вселенських соборів Христової церкви й соборів пізнього Середньовіччя та Нового часу, діяльність низки авторитетних римських пап ХХ ст. 
 Загалом, другий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» творчо продовжує розпочатий у першому томі системний науково обґрунтований аналіз засадничих історичних та релігійно-богословських понять, діяльності подвижників ідеї української державності та націєтворення, які своєю працею і боротьбою сприяли відродженню, примноженню та збереженню в чистоті національних духовних джерел українського народу у важкий період бездержавного статусу України-Руси. Вміщені в другому томі статті істотно доповнюють і розширюють словниковий компендіум, поданий у формі цікавих та інформаційно насичених життєписів, змальованих живою, колоритною і водночас академічною мовою. Описані географічні місця, події та явища, що увиразнюють історичний процес, висвітлюють особливості релігійних пошуків людства. Подано відомості щодо інституційного оформлення релігійних організацій, рухів, шкіл, формування й еволюції віровчень, культів, догматичних, канонічних і літургійних традицій. Показано динаміку розвитку історіософської і релігійно-богословської думки в Україні та світі.

   Ілюстрована історико-богословська енциклопедія [Текст] : в 5 т. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України. - Чернівці : Друк Арт, 2024-.
Т.1 : [А - Ґ]. - 2024. - 471, [1] с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8129-84-2 (в палiт.)
Т.2 : [Д-Й]. – 2025. – 479 с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8501-08-2 (в палiт.)

  Ознайомитися з першим та другим томом «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

До зустрічі!