День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 

14 грудня в 1986 році закінчили будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Багато людей віддали своє життя та здоров’я за для порятунку мільйонів інших людей. Ця рана болить багатьох і дотепер. Техногенна катастрофа, яка трапилася 26 квітня, стала справжнім випробуванням на міцність, витримку і відданість своєму професійному обов’язку. В скорботі схиляємо голову перед пам’ятю всіх, кого забрало Чорнобильське лихо. Вдячні всім учасникам ліквідації наслідків атомного вибуху, саме вони подарували нам можливість жити далі! Ми вами захоплюємося, ви для нас Герої, хоч, на жаль, про вас згадують не так часто.                         

З приводу до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, хочемо нагадати вам про книгу-присвяту «Чорнобильська хроніка. Люди» Вона містить історії шістнадцяти борців за наші життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають пережите. Згадують про власне ставлення, про життя у місті Прип’ять до аварії, говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Ознайомитись з цією книгою ви можете в ЧОУНБ ім. М. Івасюка у відділі наукової інформації та бібліографії.

Купрієнко О.Чорнобильська хроніка. Люди / О. В. Купрієнко, А. В. Багірова ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова ; передм. П. Б. Котіна. - Харків : Фоліо, 2021. - 208 с. : іл., фот. - ISBN 978-966-03-9653-1 (в палiт.)

До зустрічі!

Звичаї – скарб українського народу

Початок зими приносить в наші домівки різдвяні свята, які не проходять без народних звичаїв та традицій. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. В українців існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. Наша нація одна з найдавніших, і свою духовну культуру пращури почали творити далеко до християнського періоду. Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури. Все це співається у колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів, виявляється і у обрядових звичаях: закликання на вечерю мороза та померлих рідних, дідух на покутті, сіно на столі тощо. 

Нажаль, в наш час забута велика частинка нашої культурної спадщини, та ми можемо її повернути. Нам в цьому допоможуть праці видатних етнографів. Особливу увагу хочеться звернути на науковця світового рівня Олекса Воропая – українського етнографа, фольклориста, біолога, мемуариста і письменника в еміграції. Одна з найвідоміших його етнографічних праць «Звичаї нашого народу» вийшла під його псевдонімом Олекса Степового. Також згадаємо Степана Килимника і його працю «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні», яка нагадає та розповість нам, як наші предки святкували й шанували батьківські традиції. Буковинець Авксентій Яківчук оповів про народні традиційні свята в книзі «З роси і з води». Ще багато можна згадувати наукових джерел, які присвячені нашій українській культурі. Приходьте до Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка, і вам з радістю допоможуть повернути забуте коріння української нації.

До зустрічі!