Початок зими приносить в наші домівки різдвяні свята, які не проходять без народних звичаїв та традицій. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. В українців існує повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками. Наша нація одна з найдавніших, і свою духовну культуру пращури почали творити далеко до християнського періоду. Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури. Все це співається у колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів, виявляється і у обрядових звичаях: закликання на вечерю мороза та померлих рідних, дідух на покутті, сіно на столі тощо.
Нажаль, в наш час забута велика частинка нашої культурної спадщини, та ми
можемо її повернути. Нам в цьому допоможуть праці видатних етнографів. Особливу
увагу хочеться звернути на науковця світового рівня Олекса Воропая –
українського етнографа, фольклориста, біолога, мемуариста і письменника в
еміграції. Одна з найвідоміших його етнографічних праць «Звичаї нашого народу»
вийшла під його псевдонімом Олекса Степового. Також згадаємо Степана Килимника
і його працю «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні», яка
нагадає та розповість нам, як наші предки святкували й шанували батьківські
традиції. Буковинець Авксентій Яківчук оповів про народні традиційні свята в
книзі «З роси і з води». Ще багато можна згадувати наукових джерел, які
присвячені нашій українській культурі. Приходьте до Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла
Івасюка, і вам з радістю допоможуть повернути забуте коріння української нації.
До
зустрічі!
Немає коментарів:
Дописати коментар