Книга Райнгольда Вайзера «Роша – мій дім» про
минуле передмістя Чернівців – Рошу, як осередку німецьких колоністів, створеного
австрійською військовою адміністрацією в 1782 році для переселенців,
здебільшого, з південно-західних німецьких земель Пфальцу, Баден-Вюртемберга,
Гессена, Швабії, також інших куточків Австро-Угорської імперії. Згодом вони
стали називати себе «швабами» та розмовляти характерним для Буковини швабським
діалектом.
Ця книга отримала підтримку німецьких дослідників та відомих особистостей, Курта Райна та Отто фон Габсбурга. В ній йдеться про причини та способи переселення, про побут та робочі будні швабок, які вирощували та продавали городину, про олійницю Баумгартнера, першу міську поливальну машину та її водія Антона Тіле, про свята сонцестояння та урожаю, традиції та зародження культурних і спортивних товариств, також надаються історичні довідки та багато іншого.
Українською мовою про Рошу написано небагато. Є ряд публікацій та статей в книгах і періодичних виданнях українською мовою. До цієї теми частково зверталися сучасні українські науковці Сергій Осачук, Марія Никирса, Олександр Огуй та ін. Також фрагментами досліджували учні шкіл в краєзнавчих проєктах та рефератах. Отже, дуже вдалою ідеєю було зробити переклад спогадів Райнгольда Вайзера «Роша – мій дім», в яких з німецькою педантичністю письмово зафіксовано хроніку життя німецької громади Роші до Другої світової війни.
В кінці ХVІІІ століття Австро-Угорщина на державному рівні обіцяла значну підтримку та пільги для сімей переселенців, які поселялися колоніями в різних куточках Буковини. За понад два з половиною століття необжиті місця були перетворені працелюбними швабами в родючі поля та розкішні сади. Німецькі бауери та майстри поступово розбудовували передмістя Роша та згодом перетворили на постачальницю дешевої сільськогосподарської продукції, свіжих овочів та садовини високої якості для всього міста. Працьовитість, завзятість, відповідальність, чесність та порядність у справах сприяли розвитку та процвітанню передмістя. Німецькі колоністи принесли на Буковину вміння господарювати по-новому, майстерність садівництва, городництва, свої народні традиції, звичаї та культуру, що загалом сприяло розвитку краю.
В наш час передмістя Роша стрімко розростається. На
місці колишніх городів садів та пасовиськ зростають елітні приватні садиби та багатоквартирні
будинки. Все менше стає будинків, збудованих працьовитими швабами ще до Другої
світової війни та згодом заселені новими господарями після того, як німецьке населення
змушено було покинути в 1940 році Чернівці. Друга світова війна розкидала цих
людей світами і непросто було багатьом з них пройти складні воєнні випробування
далеко від Буковини та знову почати життя з нуля.
Шваби впродовж тривалого часу мирно співіснували з представниками багатьох національностей, які населяли Буковину. Про це знають та можуть розповісти ще представники старшого покоління чернівчан. Не раз чула, ще в радянські часи, роповіді від своєї прабабусі, бабусі та мами – українок за національністю, про працьовитих та порядних сусідів-швабів, які проживали на одній рошинській вулиці – про дружбу, взаємодопомогу, спільну роботу, дитячі ігри, назви вулиць, цікаві вислови, участь в Святі врожаю та інше. В 70-80 роках ХХ століття ще можна було зустріти жінок з Роші, які майстерно переносили овочі чи фрукти на голові в великих кошиках. Цей спосіб носити важкі кошики на голові був запозичений саме у швабських господинь.
Сучасний український чернівецький художник-графік Орест Криворучко присвятив цій темі одну з своїх робіт 70-х років "Квіти місту. Рошашанка".
Згодом на початку 90-х років, коли Україна стала незалежною та впала залізна завіса між заходом, часто почали навідуватися нащадки колишніх буковинських німців, люди поважного віку разом з своїми дітьми, щоб відвідати свою малу батьківщину, знайти свій колишній дім, сусідів, які ще пам’ятають ті часи, взяти на згадку грудку буковинської землі з колишнього обійстя.
Майже щороку відвідував рідне місто Вальтер Ліхтенвальд (18.10.1925, Чернівці, Роша – 25.04.2018, Штруллендорф, Німеччина) з Баварії, прадід якого Бойтель належав до перших поселенців на Роші, про що згадано в книзі Райнгольда Вайзера «Роша – мій дім». На згадку подарував іншу книгу цього ж автора (Weiser R. Roscher Heimatbuch. Teil 1, Teil 2: Roscher Sippen / Reinhold Weiser. – 5-te Auflag. – Ulm, 2001. – 228 S. + 94 S.), в якій матеріали вже відомого нам перекладеного видання, доповнено більшою кількістю фотоматеріалів, детальними списками колишніх жителів Роші, розділами про їх долю, після того, як покинули Буковину в 1940 році. Для них Чернівецька Роша залишилася символом стабільного, забезпеченого, щасливого життя та дитячих років – часом, який вже ніколи не повернеться, і про який залишилися тільки старі світлини та теплі, ностальгійні спогади.
Важливо, що тепер цю інформацію про минуле Роші можна знайти в книзі Райнгольда Вайзера "Роша – мій дім", яка стала доступною й українськомовним читачам, хоча текст трохи важко сприймається через певні моменти, що стосуються стилістики, літературної редакції та корекції. Проте, ця книга буде цікавою сучасним молодим та новим пересічним жителям Роші та всім хто вивчає історію рідного міста – краєзнавцям, вчителям, учням та студентам, бібліотекарям та іншим, адже ці сторінки історії краю маловідомі чи невідомі широкому загалу взагалі.
Детальніше ознайомитися з книжковим виданням можна, завітавши до Чернівецької ОУНБ ім. Михайла Івасюка, зокрема, в відділ наукової інформації та бібліографії.
Немає коментарів:
Дописати коментар