Серпневий спогад. Іван Франко – академія в одній особі

 

(1856-1916)

   Цього року виповнюється 170 років від дня народження Івана Яковича Франка. Також, нажаль, 110 років як Каменяр відійшов у вічність. Ця людина принесла в наш світ неоціненний скарб науки, творчості, людяності та любові до рідної землі. Здається, що немає такого українця, який не чув чи не знає ім’я нашого поета, письменника, драматурга, перекладача, публіциста, літературознавця, літературного критика, мовознавця, енциклопедиста, філософа, етнографа, політичного та громадського діяча як Іван Франко. Перший свій вірш «На Великдень 1871 року» він присвятив батькові, який рано помер, проте помітивши виняткову допитливість і обдарованість сина, встиг віддати його до початкової сільської школи. В гімназії хлопець береться перекладати твори Гомера, Софокла, Горація, «Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис» тощо. Франка зацікавила індійська культура, він вивчає філософські твори, тексти Вед на санскриті. У художній прозі Каменяр виявився видатним майстром складних психологічних поворотів та деталей. Це найбільш помітно у повісті «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Лель і Полель», у яких показано занепад аристократії та значної частини інтелігенції. Також Іван Франко був новатором у багатьох жанрах, він один із перших українських письменників звернувся до детективного літературного стилю. За повістю «Перехресні стежки» було снято один із перших в Україні детективний телесеріал «Пастка», автори якого кінорежисер О. Бійма та оператор Л. Зощенко одержали Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. Багато творів написано на історичну тему («Борислав сміється», «Захар Беркут», «Сам собі винен» тощо). Драматургія Франка – невід’ємна складова українського театру. Вершиною доробку на цій ниві вважають соціально-психологічну драму «Украдене щастя» (1894 р.). Також Каменяр не забував і про дитячі твори, найвідоміша збірка «Коли ще звірі говорили» увібрала в себе 20 казок про тварин, що алегорично відображають людський характер та стосунки. Найзнамените дитяче його оповідання - «Грицева шкільна наука», також було написано багато дитячих віршів. Недарма Франко став першим українським письменником, якого офіційно номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Проте отримати йому нагороду не судилося через смерть у травні 1916 р., оскільки правила Нобелівської премії забороняють присуджувати премію посмертно.
   Іван Франко тісно пов’язаний з Буковиною. 19 грудня 1890 р. він був зарахований до Чернівецького університету (тоді – австрійський університет імені Франца Йосифа), 
навчання тривало не довго, планував тут здати іспити на доктора філософії й здобути науковий ступінь. Через політичні погляди та напружені відносини деяких консервативних професорів йому це не вдалося. В 1893 р. Каменяр все ж таки успішно здобув ступінь доктора філософії у Віденському університеті. Письменник був у близьких дружніх стосунках з родиною Смаль-Стоцьких, тісно спілкувався з О. Кобилянською та Ю. Федьковичем, творчість яких високо оцінював. Завдяки йому світ побачила єдина прижиттєва збірка С. Воробкевича «Над Прутом» (1901 р.). Не оминав своєю увагою і творчість Є. Ярошинської, О. Маковея, С. Яричевського, Т. Галіпа та інших.  Він високо цінував газету «Буковина» та активно друкувався в місцевих часописах, підтримуючи культурний зв’язок між Галичиною та Буковиною.
   Краще ознайомитися з життєвим та творчим шляхом нашого ювіляра вам допоможе наша книгозбірня, тут є не тільки художні твори нашого Каменяра, а й достовірна інформація в різноманітній періодиці, довідниках та енциклопедіях.
   Запрошуємо у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.
   До зустрічі!

День Української Державності та День Хрещення Київської Русі

 

   15 липня ми святкуємо День Української Державності та День Хрещення Київської Русі. Цю дату було змінено у 2024 році у зв’язку з переходом Православної церкви України та Української Греко-Католицької Церкви на новоюліанський календар. Раніше цю подію відзначали 28 липня. Хрещення Русі стало завдяки релігійним реформам Володимира Великого, який прагнув надати ідеї та цінності християнства до язичницького середовища. У 998 році в Києві відбулася церемонія масового хрещення мешканців міста, в результаті Русь стала християнською державою, хоч сам перехід проходив не одне століття. Після цієї події Київська Русь почала стрімко розвиватися: шириться кирилична писемність, нові форми мистецтва, будувалися храми, була заснована перша державна школа для дітей знаті, яка дала поштовх до розвитку книжкової справи. Після таїнства Київської Русі хрещення прийняло ще декілька країн, серед них: Швеція, Норвегія, Ірландія. Та мало хто знає, що перед масовим хрещенням київлян, у 860-х роках частина русинів вже були християнами. У 860 році київський князь Аскольд зі своїм військом здійснив успішний похід на Константинополь. Візантійці були вражені силою русичів, тому пішли на мир й запропонували прийняття християнства. Аскольдове хрещення так і не стало масовим, язичники з боярами не підтримали цю ідею. У 882 році прийшов до влади князь Олег й християнство на довгий час втратило статус державної релігії. Та навіть в наш час в Україні є люди, які частково чи повністю поділяють погляди наших предків-язичників, відроджують дохристиянські вірування слов’ян. Найбільше таких громад діє у Хмельницькій, Вінницькій, Львівській та Київській областях. Вони популяризують здоровий спосіб життя, вивчають народні ремесла а дітей виховують з любов’ю до природи та України. Останнім часом до язичництва почав зростати інтерес як до культурної спадщини, адже в фольклорі, в побуті та українській символіці ми віками вивчаємо і використовуємо елементи наших пращурів.

   Краще дізнатися про дохристиянські вірування в Україні допоможе праця буковинського поета, прозаїка, фольклориста та етнографа Корнила Ластівка (справжнє ім’я – Остапчук Корнило Остапович), вона називається «Староукраїнський пантеон князя Володимира». Він зробив спробу стисло описати систему дохристиянських вірувань українського народу, його міфологію (богів і божеств) представлену в київському пантеоні князя Володимира.

Ластівка К. Староукраїнський пантеон князя Володимира : мітольогічна студія / Корнило Ластівка ; упор., авт. прим. В. Костик, - Чернівці : Зелена Буковина, 2010. - 76 с. : вкл. арк., іл. - Бібліогр.: с. 52-55 (41 назва) . - Імен. покажч.: с. 56-63 . - Геогр. покажч.: с. 64-67. - 1000 пр. - ISBN 978-966-8410-27-0

   Запрошуємо детально ознайомитися з працею К. Ластівки у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.
   До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ілюстрована історико-богословська енциклопедія (3, 4 том)

    Нещодавно до нашої книгозбірні приєдналися третій та четвертий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» у п’яти томах. Ідея створення такого видання заслуговує на увагу, адже вважається суспільно затребуваною вартісною частиною в еволюції наукового становлення та розвитку української енциклопедистки. Нині потенціал енциклопедичних знань слугує протидією антиукраїнським впливам у науково-освітньому, культурно-історичному, церковно-теологічному, політичному, світоглядному просторах, що впродовж століть учинялися Московією незалежно від змін епох, суспільних укладів, політичних режимів. Особливо відчутна ця необхідність у сучасних геополітичних реаліях, які характеризуються екзистенційним протистоянням двох непримиренних субстанцій – України і рашистської Росії, коли на карту поставлено онтологічне буття української нації, її державності, ідентичності, духовної суверенності.
   Подані в цій енциклопедії історичні й богословські знання є поверненням до тих наріжних каменів, які лежать в основі європейської цивілізації і університетів як одного з кращих її надбань. Саме через поєднання таких галузей знань виникає можливість відповісти на низку сакраментальних питань, які рано чи пізно постають перед кожним із нас. Як щось виникає? Яка його подальша доля і як воно зникає? Що таке «я» і що таке «Бог»?

Ілюстрована історико-богословська енциклопедія [Текст] : в 5 т. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України. - Чернівці : Друк Арт, 2024 - .

Т.1 : [А - Ґ]. - 2024. - 471, [1] с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8129-84-2 (в палiт.)

Т.2 : [Д-Й]. – 2025. – 479 с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8501-08-2 (в палiт.)

Т.3 : [К-О]. – 2025. – 656 с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8501-15-0

Т.4 : [П-С]. - 2025. – 632 с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8501-28-0

    Ознайомитися з «Ілюстрованою історико-богословською енциклопедією» ви зможете у відділі наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

         До зустрічі!

Спогад з подихом історії. До 150-річного ювілею Мирона Кордуби

 

(1876-1947)

   «Кожна освічена людина повинна знати бувальщину свого рідного краю, рідного народу» - це слова видатного українського історика, географа, етнографа, бібліографа, археографа, публіциста, перекладача, педагога, громадсько-політичного діяча, дипломата, автора понад 500 наукових праць, засновника «Українського історичного товариства» у Чернівцях – Мирона Кордуби. Народився ювіляр на Тернопільщині, але його життєвий шлях тісно переплітається з буковинською елітою та Чернівцями. Ще у студентські роки М. Кордуба почав друкувати художні твори в різній українській пресі, серед якої була газета «Буковина» (наприклад оповідання «Виправа по золоте руно», 1896 р.) А на прикінці 1900 року, через матеріальні труднощі, з Відня він переселяється до Чернівців. Працює у Другій державній гімназії й викладає світову історію, та географію. Також не забуває про громадсько-політичну діяльність. Доля знайомить М. Кордобу з О. Кобилянською, О. Маковеєм, С. Смаль-Стоцьким та іншими українськими політиками та культурними діячами тогочасної Буковини. У 1918 році стає членом Крайового комітету Української національної ради, одним з організаторів вікопомного Буковинського віча 3 листопада 1918 року та стає делегатом Української Народної Ради ЗУНР. Через політичну діяльність в 1919 р. з січня до квітня перебуває у румунських в’язницях в Чернівцях, після звільнення М. Кордуба переїхав до Станіслава, де продовжив свою політичну діяльність з ЗУНР. Згодом вченого запросили до Варшавського університету як надзвичайного професора східноєвропейської історії, де 1937 року він став професором історії України. Після закриття нацистами університету, працює учителем української гімназії в Холмі. Повернувшись до Львова, М. Кордуба продовжує вчителювати й працювати в Науковій бібліотеці, саме там, на робочому місці, 30 квітня 1947 р. в нього стався інсульт. Поховали вченого на Личаківському цвинтарі у Львові.

   Життєвий та творчий шлях Мирона Михайловича не був простим і легким. Доля приготувала йому складне життя з присмаком кочовників. І ці майже два десятиліття (1900-1918 рр.) буковинського періоду заслуговують великої та особливої шани і вдячності нашому ювіляру. На поличках книгозбірні є одна з найвідоміших наукових праць М. Кордуби – це «Ілюстрована історія Буковини», яка вперше вийшла друком у Чернівцях далекого 1906 року. Перевидавалася монографія в 2019 році, видання здійснене за Програмою підтримки книговидання Чернівецької обласної державної адміністрації.

Кордуба М. М. Ілюстрована історія Буковини / М. М. Кордуба ; упоряд., прим. С. І. Нежурбіда. - Чернівці : Букрек, 2019. - 104 с. : портр., фот. - ISBN 978-617-7770-19-9 (в палiт.)

 

 

   Запрошуємо детально ознайомитися з даною науковою працею видатного вченого у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Визначні діячі українського походження

Не секрет, що без політичної, військової, релігійної та культурної еліти не існує жодна державність. Де ви бачили процвітаючу країну без її найкращих представників в світовому суспільстві!? Україна довгий час страждала через «табу» на наших діячів та тих, хто її підтримував. Через так звану «братерську дружбу Росії» багато синів та дочок України пішли у небуття, а багатьох  представників взагалі хотіли стерти з світової історії або перетворювали їх на росіян. Та завдяки людям, котрі розуміють, що без минулого немає майбутнього, ми повертаємо імена тих, які заслуговують на нашу пошану за любов до української землі. Відкриваємо минуле свого роду й вивчаємо частинку української крови що передалась й тече у наших венах. Один з таких представників –  Святослав  Михайлович Семенюк. Його праця «Визначні діячі українського походження: Державні та релігійні діячі, політики, військові» з’явилася на поличках нашої книгозбірні. В ній згадано не тільки наша історія, а й історія всієї Європи. Автор на сторінках своєї праці прокладає шлях від найдавніших племен до сучасності. Київські князі Аскольд і Дір зробив Київ торговим і політичним центром в серці Європи, а Леонід Каденюк приборкав космос, ставши першим космонавтом незалежної України. Багато імен в книзі багатьом, на жаль, моло відомі: Сенявська Олена (1669-1729), княгиня Долоська (Ходорівська) Анна (після 1940-1711) – політичні діячки; Ераріх (?-541) – король Остготського королівства, князь давньоруського племені ругів; Костюшко Андрій Тадей (1746-1817) – національний герой Польщі, керівник повстання 1794 р. проти Російської імперії; Одоакр (Отко) (433?-493) – останній правитель Римської імперії і засновник першої Української держави та інші.

  Таким чином, ця книга має на меті категорично спростувати недолугий фейк російської та німецької історіографій про «нездатність української нації до процесів державотворення», а отже, й хронічну відсутність у неї політичної еліти. Особливістю цього дослідження є те, що воно стосується не лише теренів України, Росії та Білорусі. Адже українська діаспора була і до сьогодні, в більшості випадків, присутня в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Австрії, Німеччині, Румунії та інших країнах, ґенезу якої ще ніхто ретельно не досліджував. Тому багато біографій у цій книзі викликають не тільки зацікавлення, а й щире здивування читачів.

Книга стане в пригоді всім, хто цікавиться історією України.

Семенюк С. Визначні діячі українського походження: Державні та релігійні діячі, політики, військові / Святослав Семенюк. – Вид. 2-ге. – Львів : Література та мистецтво, 2024. – 792 с.

  Детально ознайомитись з даним виданням ви зможете в Чернівецькій ОУНБ ім. М. Івасюка (відділ наукової інформації та бібліографії). Адже ми повинні знати свою історію.

  Не цінуєш своє – не цінуватимуть тебе! 

  Чекаємо на Вас!

Новинки на наших поличках. Словник нормативних термінів з фінансового контролю

    Словники завжди відігравали визначну роль в нашій культурі, в них відбивається знання, якими володіє суспільство в певний період свого розвитку. Також вони допомагають оволодіти основами професійних знань в наш час.

   Термінологічна лексика має велике знчення для науково-професійної комунікації, сприяючи її інтелектуалізації, полегшує процес засвоєння знань і реалізації їх у майбутній фаховій діяльності, активно збільшує словниковий професійний запас людини.
Нещодавно на полицях нашої книгозбірні з’явилося видання «Словник нормативних термінів з фінансового контролю», автори даної праці є Юстина Верига та Ганна Соболь.
  У словнику в алфавітному порядку наведено визначення найуживаніших сучасних термінів з фінансового контролю із зазначенням нормативно-правового документа, що регламентує це визначення. Авторами узагальнено тлумачення 290 професійних термінів.
  Окремі визначення у нормативних документах мають специфіку тлумачення, залежно від того, у якій галузі знань і практичної діяльності вживається термін. Для того, щоб уникнути різнобічності трактування, у словнику наводиться визначення економічного терміна за різними нормативно-правовими джерелами.
   Словник корисний для студентів, магістрів для оволодіння професійною термінологією з фінансового контролю; для практичних працівників – для забезпечення єдності трактування термінів у практичній діяльності; для науковців щодо встановлення легітимності вживання економічної термінології.

Верига Ю. А. Словник нормативних термінів з фінансового контролю / Ю. А. Верига, Г. О. Соболь. – Київ : «Центр учбової літератури», 2022. – 168 с. – ISBN 978-611-01-1145-4

   Ознайомитися з даним словником ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ресурси наукових бібліотек як складова інформаційної основи сучасного національного розвитку

 З піднесенням значення інформації в суспільному житті як ресурсу суспільного розвитку, з активізацією глобальних впливів на нації та держави набувають особливої важливості проблеми нового інформування й ефективного використання інформаційних ресурсів в інтересах національного розвитку. Це приводить до необхідності активізації роботи системи сучасних бібліотек на новій технологічній основі: комп’ютеризації традиційних бібліотечних процесів, розвитку інформаційно-аналітичної діяльності, удосконалення дистанційних форм обслуговування користувачів, розвитку інтерактивного спілкування з ними тощо.
   Пропонуємо вам колективну монографію «Ресурси наукових бібліотек як складова інформаційної основи сучасного національного розвитку», яка нещодавно з’явилася на наших поличках книгозбірні. В ній розглядається зростання ролі бібліотечних установ – важливої складової національного інформаційного комплексу – у стратегічному управлінні архітектурою електронних інформаційних комунікацій, активізації використання можливостей для оживлення ментальної пам’яті в національно-культурній еволюції сучасності, у вдосконаленні національного інфотворення, забезпеченні процесу використання глобальних інформаційних ресурсів в інтересах національного розвитку.
   Орієнтована дана колективна праця на науковців, практиків у сфері інформатизації, широкий загал читачів, які цікавляться проблемою, що розглядається.

Ресурси наукових бібліотек як складова інформаційної основи сучасного національного розвитку : [монографія] / В. Горовий, С. Горова, М. Закіров [та ін.] ; відп. ред. І. Міщан ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2024. – 220 с. - ISBN 978-617-14-0295-9

   Ознайомитися з даною монографією ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!