Днями згадала про маловідоме оповідання "Тюлева баба" української письменниці Марко Вовчок - цікавої та загадкової особистості, яку називали "фатальною жінкою" української літератури. Колись воно мене дуже вразило. Це оповідання про непрості сімейні стосунки, складні емоції, про ворожнечу та небажання примирення, безкінечне безглузде суперництво за вище місце у патріархальному світі уїздів, заради репутації в суспільстві. Головні героїні готові на все, навіть на злочинні дії,тільки щоб досягти визнання та успіху в змаганні - спекти на Великдень найкращу тюлеву бабу. Скільки докладалося зусиль, хитрощів, непорядності, різних брудних вивертів, для того щоб закупити краще борошно для випічки та не дати це зробити суперниці, і це все напередодні такого великого світлого християнського свята, як Великдень. Здавалося б непоєднувані речі. Проте гру почато... Складні емоції, нервові зриви, стреси, сильні переживання тримають героїнь в напрузі впродовж тривалого часу. Цікаво описано авторкою тривалий процес підготовки до святкування і нарешті сам результат - тюлеву бабу, справжній витвір мистецтва, яким молода господиня - визнана переможниця дуже пишалася.
"... в гостиной стоял стол, длинный-длинный стол, под тонкою белою скатертью, а на столе стояла баба… Как же эту бабу описывать? Не всякий может описать хорошо. Она была круглая, большая-пребольшая, бледно-желтого, нежного цвета, а вышиною с трехлетнего рослого ребенка. Она легка, ужасно легка, верно, больше фунта не весит, а может, и меньше; тесто ее дырчатое, наподобие тюля; вкус ее сладкий, душистый и необыкновенный". "... на столе около бабы всякие печенья, разные жареные птицы, колбасы, ветчина, сыры, жареный барашек с миртовой веточкой в зубах и барашек из масла с голубым флагом, крашеные яйца, сливочные кремы, миндальные торты… Между всем этим расставлены букеты цветов и зелени в высоких фарфоровых вазах, вина, наливки и водки в бутылках и в графинах, фрукты в корзиночках, варенья и конфеты на хрустальных тарелочках…"
Це оповідання написано російською мовою, хоча є переклад Василя Доманицького на українську.
Запрошую знайти цей твір в Чернівецькій ОУНБ ім. Михайла Івасюка після карантину, прочитати та скласти свою думку!
Немає коментарів:
Дописати коментар