Ювіляри року. Журналу «Дзвін» – 85!

 

У наші часи – коли український народ змушений захищати та відвойовувати свої землі, культуру, традиції тощо, ми як ніколи потребуємо духовно-культурну підтримку. Історія вже не один раз доводила, що різноманітні літературно-мистецькі журнали допомагають суспільству поринути в минулі епохи, вивчати суспільно-політичні процеси людства, знайомити з новими художніми творами й висвітлювати події сьогодення. Першим українським журналом вважається «Основа», він друкувався українською мовою і почав виходити в Петербурзі в 1861 році. До цього українські часописи («Український вісник» (1816-1819), «Український журнал» (1824-1825)) хоч мали українську тематику, виходили російською мовою. Сьогодні найвідоміші журнали також мають свої історичні та твочі традиції й висвітлюють думку суспільства, допомагають заринутись в мальовничий світ літератури й мистецтва, дізнаватися наукові інновації тощо – це такі видання як «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Кур’єр Кривбасу» та інші. Нажаль, через різні обставини деякі з них змушені були зупинити своє існування або перейти в електронне видання.
Наш ювіляр – журнад «Дзвін» засновано 1940 р. у Львові під назвою «Література і мистецтво». Часопис народився після приєднання західноукраїнських земель до Радянської України і був створений як журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. Видання було направлене на дослідження творчої діяльності й життєвих успіхів таких постатей як О. Кобилянська, Ю. Федькович, М. Черемшина, В. Стефаник та інші. Багато приділялося уваги І. Франку – це публікації М. Гудзовича, М. Деркача, Д. Лук’яновича тощо. Висвітлювалися події не тільки українського театру, а й всієї Європи. Також можна було ознайомитися з лекціями з мистецтва, різноманітними виставками, дізнатись про діяльність літературно-мистецьких товариств і спілок.
У Другій світовій війні, в 1941 р. журнал «Література і мистецтво», через окупацію західноукраїнських областей, припинив своє існування.
Літом в 1945 р. орган Львівської організації Спілки радянських письменників України відновив часопис під назвою «Радянський Львів» (1945-1951), який проіснував шість років. Журнал розширив свою тематику публікацій: появилися постійні розділи як «Критика і біографія», «Хроніка», «Нові книжки», друкувалися рецензії, сучасна проза та поезія, статті науково-публіцистичного характеру, ювілейні дати тощо.

У лютому 1951 р., невідомо з якої причини, назву журналу було змінено на «Жовтень», також був оновлений склад редколегії – головним редактором став Ю. Мельник (1951-1963). До редакції часопису входили відомі українські письменники, літературознавці, громадські діячі: І. Вільде, М. Бажан, В. Лозовий, Д. Павличко, І. Іваничук та інші.
В журналі почали друкувати не тільки українських письменників, а й іншомовних авторів, не забували й про автентичні твори та їх дослідження. В 60-х роках в часописі «Жовтень» з’явилися рубрики гумористично-сатиричного характеру, також не забули й про наймолодших читачів. У рубриці «Комарик» опубліковані дитячі оповідання, казки, вірші, загадки, які були проілюстровані веселими малюнками.
У 1990 р. завдяки суспільно-політичним процесам, українці відмовляються від всього, що пов’язало нас з «братнім народом». Так і редакція журналу «Жовтень» зрікається цієї назви, і виходить під назвою «Дзвін». Завдяки команди головного редактора Романа Федорова журнал «Дзвін» набуває ще більшої популярності. В ньому надруковані архівні матеріали, «Галицько-Волинський літопис», «Історію запорозьких козаків» Д. Яворницького, історичні праці М. Грушевського, І. Крип’якевича, представлені повісті та романи з історії України. Також висвітлювались наукові розвітки з культури, мистецтва, фольклору й етнографії.
В наші дні, з різних суспільно-політичних причин й Російська збройна агресія проти Незалежної України, журнал «Дзвін» переживає не найкращі часи, тираж знизився. Та завдяки новій рубриці, яка присвячена молодому поколінню, він оживає. Адже «Дзвін» – це не тільки сучасний український журнал, він надихає, вивчає, досліджує як минуле – так і теперішнє життя, веде нас в світле й яскраве майбутнє й не забуває нагадувати про тих хто допоміг нам його отримати.

Бажаємо нашому ювіляру та його команді ще багато років надихати, повчати, розвивати й розважати своїх читачів. А ще процвітання, успіхів та натхнення для створення цікавого континенту, вдячних користувачів й виходу до міжнародного найвищого рівня та великого обсягу тиражу! А ще, невдовзі написати про закінчення війни та перемогу України! Слава ЗСУ!

 P.S.
В Чернівецькій обласній універсальній бібліотеці імені Михайла Івасюка зберігаються журнал «Жовтень» за 1960-1989 рр., та журнал «Дзвін» - за 1990-2022 рр. (№ 1-6).

    Чекаємо на вас, до зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ілюстрована історико-богословська енциклопедія Т. 2

 

 Нещодавно до нашої книгозбірні приєднався другий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» у п’ятьох томах. До другого тому даної енциклопедії увійшли статті на літери Д – Й, в яких розкриваються поняття біблійної історії (старозавітної та новозавітної – історія книг Святого Письма), античної, авраамічних і східних релігій, а також поняття, пов’язані з біблійною герменевтикою, екзегетикою, еклезіологією та історією літургійного обряду, вчення екуменічних вселенських соборів Христової церкви й соборів пізнього Середньовіччя та Нового часу, діяльність низки авторитетних римських пап ХХ ст. 
 Загалом, другий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» творчо продовжує розпочатий у першому томі системний науково обґрунтований аналіз засадничих історичних та релігійно-богословських понять, діяльності подвижників ідеї української державності та націєтворення, які своєю працею і боротьбою сприяли відродженню, примноженню та збереженню в чистоті національних духовних джерел українського народу у важкий період бездержавного статусу України-Руси. Вміщені в другому томі статті істотно доповнюють і розширюють словниковий компендіум, поданий у формі цікавих та інформаційно насичених життєписів, змальованих живою, колоритною і водночас академічною мовою. Описані географічні місця, події та явища, що увиразнюють історичний процес, висвітлюють особливості релігійних пошуків людства. Подано відомості щодо інституційного оформлення релігійних організацій, рухів, шкіл, формування й еволюції віровчень, культів, догматичних, канонічних і літургійних традицій. Показано динаміку розвитку історіософської і релігійно-богословської думки в Україні та світі.

   Ілюстрована історико-богословська енциклопедія [Текст] : в 5 т. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України. - Чернівці : Друк Арт, 2024-.
Т.1 : [А - Ґ]. - 2024. - 471, [1] с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8129-84-2 (в палiт.)
Т.2 : [Д-Й]. – 2025. – 479 с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8501-08-2 (в палiт.)

  Ознайомитися з першим та другим томом «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Про богів та людей

 

  Нещодавно на полицях нашої книгозбірні з’явилася нова книга Альгірдаса Юлюса Греймаса «Про богів та людей». Видання підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.
   Пропоноване увазі читача видання містить під однією обкладинкою дві праці знаного литовсько-французького лінгвіста, фольклориста й літературознавця А. Ю. Греймаса – «Про богів та людей», що вперше публікується в перекладі з литовської мови на українську та «У пошуках народної пам’яті». Це здобутки понад двадцятирічної копіткої праці з реконструкції цілісної міфологічної картини світу стародавніх литовців.

   З погляду методологічних засад «батька» порівняльної індоєвропеїстики Ж. Дюмезіля А. Ю. Греймас зреалізував успішну спробу зіставлення розрізнених фольклорних, історичних і літературних джерел у вимірі масштабної міфологічної ретроспективи, що переконливо доводить значущість литовського «компонента» в історії індоєвропейців.
   Для українських учених це видання окреслює нову царину досліджень, передусім з огляду на те, що литовсько-українські міфологічні паралелі до сьогодні не було осмислено на такому рівні, якого вони, безумовно, заслуговують.
   Видання праць Греймаса, поза всяким сумнівом, сприятиме розвитку українсько-литовського культурного та наукового співробітництва, подальшому діалогу обох народів у європейському культурному просторі.

Греймас А. Ю. Про богів та людей  / А. Ю. Греймас ; пер. з лит. В. Просцевічуса ; Український культ. фонд. - Київ : Києво-Могилян. акад., 2018. - 464 с. + 14 с. кол. іл. - Парал. тит. арк. лит. мовою. - Бібліогр.: с. 451-452 (18 назв). - ISBN 978-966-518-747-9 (в палiт.) 

 Запрошуємо детально ознайомитися з даною працею А. Ю. Граймаса у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!

Онлайн-консультація: «Створення робочого місця особам з інвалідністю в умовах воєнного стану»

 

27 серпня, в рамках співпраці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Створення робочого місця особам з інвалідністю в умовах воєнного стану». Учасники мали можливість почути відповіді на свої питання.

Створення робочого місця осіб з інвалідністю: умови та компенсації роботодавцям

   Роботодавці зобов’язані виконувати норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю, а у разі не створення таких місць сплачують адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі

•      4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,
•      а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
•      Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу. При цьому враховуються вимоги статті 18 Закону № 875, а отриманий показник округлюється до цілого значення ( ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875).
Виконання нормативу означає фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю на основне місце роботи.
Зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за сумісництвом не вважатиметься такою, що входить до нормативу за підприємством/ФОП.
Група інвалідності працівника у цьому разі значення не має.
Роботодавець створює необхідні умови праці, враховуючи індивідуальні потреби особи з інвалідністю, та забезпечити їй умови для виконання роботи відповідно до наявних рекомендацій (наприклад, визначених в індивідуальній програмі реабілітації). У разі працевлаштування особам з інвалідністю забезпечують розумне пристосування робочих місць.(ст. 25 Закону № 875).
 Роботодавець може отримати компенсацію за облаштування робочого місця. Порядок надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/ незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю, затверджено постановою КМУ від 22.08.2023 № 893.
 Особам з інвалідністю випробувальний термін може бути встановлено на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
•      Якщо не виконується норма з працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто якщо у роботодавця не працює потрібна кількість осіб з інвалідністю, то це вважатиметься порушенням. Так стаття 20 Закону № 875 передбачає відповідальність за порушення норми, а саме – адміністративно-господарські санкції та пеня:
•      • якщо кількість працюючих 8-15 осіб, – 1/2 середньої річної зарплати штатного; працівника;
•      • якщо кількість працюючих 15 і більше, – середня річна зарплата штатного; працівника.
•      Пеня складає 120 % річних від облікової ставки НБУ.
•      27 лютого 2025 року Президент України підписав Закон України від 15.01.2025 № 4219 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219), який передбачає нові правила працевлаштування осіб з інвалідністю.
З 2026 року роботодавець матиме вибір:
•      Працевлаштувати осіб з інвалідністю, облаштувавши їм (за потреби) робоче місце.
•      Сплатити цільовий внесок до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, якщо працевлаштування таких осіб неможливе (наприклад, через високий ступінь виробничого ризику).

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Онлайн-консультація: «Трудові права та обов’язки мікро, малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану»

 

20 серпня, в рамках співпраці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Трудові права та обов’язки мікро, малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану». Учасники мали можливість почути відповіді на свої питання.

Основні нормативні акти

 •        Конституція України.
•      Цивільний кодекс України (ЦКУ).
•      Податковий кодекс України (ПКУ).
•      Кодекс законів про працю України (КЗпП).
•      Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 від 15.03.2022 із змінами.
•      Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XI
•      Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 5 січня 2025 року № 4219-IX
•      Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
•      Постанова КМУ «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» від 30.07.2025 № 916.
•      Постанова КМУ «Деякі питання надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю» від 22 серпня 2023 р. № 893.
Порядок створення робочого місця та  оформлення трудових відносин під час воєнного стану
•      Робоче місце працівника характеризується наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідної для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або установчих функцій.
•      Новим робоче місце вважається й тоді, коли воно створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребує нових знань та вмінь працівника. Прийнято на це місце працівника чи ні, при цьому не важливо. (Лист ПФУ від 21.08.14 р. № 21841/05-10).
•      Трудова діяльність працівника може здійснюватися на підприємстві, у ФОП або вдома з використанням відповідних технічних засобів або без їх використання.
Порядок оформлення трудових відносин включає такі основні кроки:
Порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками є однаковим для всіх роботодавців.
•      укладення трудового договору (за згодою сторін під час воєнного стану);
•      оформлення наказу про прийняття на роботу;
•      повідомлення Державної податкової служби;
•      Повідомлення до ПФУ для критично важливих підприємств.
Які документи повинен надати працівник?
•      заява про прийняття на роботу;
•      паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
•      індивідуальний податковий номер;
•      трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
•      За необхідності, роботодавець може потребувати відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
•      Додатково працівник подає  документи про освіту, довідку про стан здоров’я тощо.
 
•      Пам’ятайте! Заборонено вимагати від працівників відомості про їхню партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством  (ст. 25 КЗпП).
 
За яких підстав не можна відмовити в роботі працівнику?
  Вагітна жінка,
•      мати дітей до 3 років,
•      одинока мати дитини до 14 років або дитини з інвалідністю,
•      особа, яка виховує дитину до 14 років без матері.
Жоден із цих випадків не може слугувати відмовою у прийнятті на роботу. (статті 184 КЗпП України).
•      Якщо роботодавець відмовив у прийнятті на роботу, працівник має право на пояснення причин відмови у прийнятті на роботу, бо забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених Законом.
•      На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій ст. 22 КЗпП.

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Літній спогад. Осип Степанович Маковей (до 100-річчя від дня смерті)

(1867-1925)

   Серпневий місяць подарував Україні одного з найвідомішого українського письменника, публіциста, філософа, критика, літературознавця, перекладача, редактора багатьох періодичних видань, педагога, громадсько-політичного діяча Осипа Маковея. Нажаль, 21 серпня 1925 року – за два дні до свого 58-ліття, життя «Галицького Орфея»  раптово обірвалося. Цього літа сто років як його душа полетіла у вічність. О. Маковей народився на Тернопільщині (м. Заліщики), та життєва стежка завела його до буковинського краю. В 1895 році він отримує запрошення від проф. С. Смаль-Стоцького зайняти вакантну посаду редактора часопису «Буковина» у Чернівцях. Газета з одного випуску на тиждень, почала виходити щодня. Були залучені десятки нових авторів, у тому числі О. Кобилянська, В. Стефаник, С. Воробкевич, Ю. Федькович, А. Чайковський та інші. Покровителем та наставником своєї творчості й перекладацької діяльності письменник вважав І. Франка, він часто бував у нього вдома, гуляли карпатськими лісами й допомагали один одному в скруті. О. Маковий – автор однієї з перших біографічних праць про П. Куліша,  в Чернівецькому університеті він захистив дисертацію, яка була присвячена життю та творчості цьому корифею української літератури. В повісті «Ярошенко», яка вперше була надрукована в 1905 році, відтворив найяскравіші епізоди Хотинської війни (1620-1921 роки). Маковей для написання цього твору  їздив в Басарабію на Прут та на Дністер, переглянув багато наукових праць й спогадів які присвячені цій війні. 

    Творчістю О. Маковея цікавились і вивчали багато науковців: О. Кущ, Ф. Погребенник, О. Попович, О. Мороз, Ю. Гусар та інші. Було видано багато бібліографічних покажчиків, найповнішим вважався  покажчик «Осип Маковей. Бібліографічний покажчик» (Львів, 1958), укладений О. Кущем. Пройшли роки, а талантом О. Маковея насолоджуються і вивчають все більше шанувальників. Так у 2017 році, до 150-річчя від дня народження відомого письменника й літературознавця, Чернівецька обласна універсальна бібліотека імені Михайла Івасюка видала разом з Управлінням культури Чернівецької облдержадміністрації біобібліографічний покажчик «Осип Маковей (1867-1925)». Хронологічні рамки цього видання – 1876-2017 рр., містить 999 бібліографічних записів, згрупованих за відповідним розділами, та не претендують на вичерпність. При підготовці видання використано довідкову, художню літературу, бібліографічні покажчики, періодичні видання з фондів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка, Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, матеріали мережі Інтернет.

Осип Маковей (1867-1925) : біобібліограф. покажч. / Упр. культ. Чернів. облдержадмін., Чернів. обл. універс. наук. б-ка ім. Михайла Івасюка ; уклад.: Ю. Боганюк, І. Рудько. - Чернівці : [б. в.], 2017. - 128 с. - (Науковці Буковини). - До 150-річчя від дня народження.

   Запрошуємо детально ознайомитися з даним виданням у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!

Онлайн-консультація: «Узуфрукт для бібліотек: що це таке і як впливає на діяльність»

 

6 серпня, в рамках співпраці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Узуфрукт для бібліотек: що це таке і як впливає на діяльність». 

Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон № 4196-IX), що набрав чинності 28.02.2025 року та вводиться в дію з 28.08.2025 року, крім окремих положень, передбачається внесення змін до законодавчих актів, що регулюють приведення у відповідність з Цивільним кодексом України правил набуття права власності на майно, передане у власність юридичним особам, що перебувають під контролем держави, та на майно, набуте ними у власність на підставах, не заборонених законом, забезпечення можливості отримати речові права на чуже майно, не заборонені законом, а також права користуватися майном чи здійснювати управління ним відповідно до укладених договорів. Крім того, Законом № 4196-IX запроваджується такий вид речового права як «узуфрукт».

 Що таке узуфрукт?
Право особистого безоплатного володіння і користування державним  (узуфрукт державного майна) та комунальним майном (узуфрукт комунального майна) є речовим правом на державне та комунальне майно.
Ким встановлюється?
Узуфрукт комунального майна встановлюється уповноваженим органом місцевого самоврядування на будь-які види рухомого або нерухомого майна (крім земельних ділянок), що перебуває у власності територіальної громади.
Узуфрукт державного майна встановлюється рішенням уповноваженого органу управління на будь-які види рухомого або нерухомого майна (крім земельних ділянок), яке перебуває у власності держави.
 На який строк встановлюється?
Узуфрукт комунального або державного майна встановлюється строком на п’ять років або безстроково.
 
Чи можуть бібліотеки  отримати узуфрукт?
Так. Відповідно частини третьої і четвертої статті 28 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" після введення в дію Закону № 4196, тобто після 28.08.2025 Бібліотечний фонд, будівлі, споруди, приміщення, обладнання та інше майно, що є державною або комунальною власністю, передаються засновником бібліотекам державної і комунальної власності на праві узуфрукта державного або комунального майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом.
Будівлі, споруди, приміщення, майно, бібліотечні фонди, передані державним бібліотекам на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, є державною власністю незалежно від їх місцезнаходження.

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Онлайн-консультація: «Скасування Господарського кодексу України: дія бізнесу в перехідний період»

 

30 липня, в рамках співпраці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Скасування Господарського кодексу України: дія бізнесу в перехідний період». 

Основні нормативні акти

   •      Конституція України
•      Цивільний кодекс України
•      Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» № 4196 від 9 січня 2025 року (введення в дію з 28.08.2025)
•      Закон України «Про акціонерні товариства» від 27липня 2022 року № 2465-IX
•      Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII
•      Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»

Закон «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» №4196  (Закон № 4196 далі) вводиться в дію з 28.08.2025 і саме з цього періоду починається:
•      скасування Господарський кодексу
•      корпоратизація підприємств
•      початок перехідного періоду - це трирічний строк, що починається з дня введення в дію цього Закону, тобто (28.08.2025-28.08.2028)

Що буде відбуватися з комунальними та державними підприємствами?

•      Комунальні та державні підприємства будуть перетворені на ТОВ чи АТ або ліквідовані
•      Спільне комунальне підприємство перетворюється в АТ або ТОВ або в комунальне некомерційне товариство із збереженням пропорцій участі відповідних територіальних громад.
•      Державне/комунальне некомерційне підприємство має бути перейменовано на державне/комунальне некомерційне товариство
•      Казенні та державні комерційні підприємства перетворені АТ або ТОВ, в яких держава буде мати 100% акцій.

Як впливає на фізичну особу-підприємця (ФОП) Закон № 4196? 

•      Скасування ГКУ для ФОП окремих проблем не принесе. Основні зміни стосуватимуться форм існування підприємств.
•      Однак, якщо ФОП/ЮО є кредотором підприємства, що реорганізується, то Кредитор підприємства, що припиняється в результаті перетворення, не може вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання, а в разі якщо виконання зобов’язання такого підприємства не забезпечено - забезпечення виконання зобов’язання. (ч. 5 ст. 14 закону № 4196)

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Новинки на наших поличках. Навчальний словник японських культурологічних термінів

Для сучасного українця Японія – це країна, яка асоціюється з високими технологіями, з видами східних давніх єдиноборств (дзюдо, карате, сумо тощо), звичайно з національними символами як сакура, кімоно, а також з смачними суші та саке. А ще нагадаємо про чайні церемонії, карликове дерево бонсай, мистецтво ікебану та інше. Адже культура «країни Сонця, що сходить» цікава і різноманітна. Останнім часом все більше людей хочуть її впізнати і вивчити, а допоможе вам  в цьому «Навчальний словник японських культурологічних термінів», що нещодавно з’явився в нашій книгозбірні.

Цей навчальний словник-довідник є першою спробою створення культурологічного словника японської мови. Він містить понад 700 термінів і понять (150 термінів найуживаніших), які, безперечно, аж ніяк не вичерпують усього розмаїття і багатства культурних реалій давньої та сучасної Японії.
Стаття зазвичай складається з ієрогліфічного написання терміна, його етимологічного походження, дефініції семантики, історії дослідження тощо. Після кожної словникової статті, наведеної японською мовою, читачам пропонується для самостійного наукового дослідження і можливого власного трактування декілька слів культурологічної семантики, які є синонімічними, спорідненими або тим чи іншим чином пов’язаними з ключовим терміном.

Видання адресується студентам, аспірантам та викладачам вищих навчальних закладів, які цікавляться, опановують, досліджують або викладають японську мову, літературу, лінгвокраїнознавство тощо, а також широкому загалу українських шанувальників японської культури.

Еґава Х. Навчальний словник японських культурологічних термінів / Х. Еґава, О. Кобелянська, Ю. Федотова ; Ін-т філології Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. - Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2019. - 338, [2] с. ; 20 см. - Бібліогр.: с. 335-338 (106 назв). - ISBN 978-966-489-478-1 (в палiт.)

 Запрошуємо детально ознайомитися з даним навчальним словником у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ілюстрована історико-богословська енциклопедія

Після здобуття Української Незалежності, а особливо після вторгнення Московії на нашу землю, відчувається актуальність і потреба енциклопедичних видань. І ця потреба була завжди, перші друковані видання енциклопедичного характеру на українській землі з’явилися ще у XVII ст. (наприклад Паво Беринда, «Синопис»). Цим питанням займалися такі видатні особистості як М. Грушевський, М. Маркевич та інші. В радянський період найвідоміші наукові видання належать до української діаспори («Енциклопедія українознавства» за редакцією проф. В. Кубійовича, «Українська мала енциклопедія» за редакцією проф. Є. Онацького тощо). В наш час також було створено наукові видавничі проєкти – «Велика Українська енциклопедія», «Енциклопедія сучасної України» та «Енциклопедія історії України». Завдяки розвитку інтернет-технологіям, ці видання є доступні в електронному варіанті.

Нещодавно до нашої книгозбірні приєднався перший том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» у чотирьох томах. Перший том містить упорядковану за алфавітом (від А до Ґ) сукупність термінів, понять і категорій історико-богословського та релігієзнавчо-філософського характеру. Важливе місце займають статті з ґрунтовними біографічними відомостями про релігійних і церковних діячів, описами географічних місць, подій та явищ, що увиразнюють історичний процес і особливості релігійних пошуків людства, інституційного оформлення релігійних організацій, рухів, шкіл, формування і еволюція віровчень, культів, догматичних, канонічних і літургійних традицій, а також динаміку розвитку історіософської і релігійно-богословської думки в Україні та світі.
Авторський колектив очолений доктором історичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПН України В. О. Балухам та сформований з істориків, богословів, філософів і релігієзнавців. В енциклопедії поданий цікавий ілюстрований матеріал, який істотно доповнить і розширить словниковий компендіум та створить ефект візуального супроводу поданої інформації.
Представлений в енциклопедії матеріал буде корисним, у першу чергу, для церковно- і священнослужителів, студентів і викладачів богословських шкіл, державних, культурних і релігійних діячів, а також молодих людей, які мають формувати свій світогляд на конкурентних прикладах борців за незалежну Україну і Помісну Автокефальну церкву, для виразної та обґрунтованої відсічі московській пропаганді.
 
Ілюстрована історико-богословська енциклопедія : в 4 т. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України. - Чернівці : Друк Арт, 2024 - .
Т.1 : [А - Ґ]. - 2024. - 471, [1] с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8129-84-2 (в палiт.)
 Ознайомитися з першим томом «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.
До зустрічі!

Літній спогад. Михайло Драгоманов

 

(1841-1895)

Літом, в 1895 року обірвалося життя одного з найвідомішого українця. Не має, напевно, жодної людини, що цінує своє коріння, культуру та історію й не знає про видатного Михайла Петровича Драгоманова. Публіцист, історик, філософ, літературознавець, фольклорист, засновник українського соціалізму, культурно-громадський діяч – ще багато можна перечислювати життєвих нив, які обробляв та вивчав один з просвітителів національної любові до України. І це не дивно, адже родина Драгоманових подарувала нам еліту відомих українців (О. Пчілка, Л. Українка, Л. Шишманова та інші). Життя М. Драгоманова переплелось з такими культурно-громадськими діячами як В. Антонович, С. Подолинський, М. Павлик, М. Лисенко, П. Житецький, О. Терлецький, В. Навроцький та інші.

 Особливо він цінував свого учня-товариша І. Франка, вони часто листувалися та ділилися своїми негараздами. Це можна помітити передивляючись збірку листів Івана Франка та Михайла Драгоманова за виданням Комісії Західної України Всеукраїнської Академії Наук, яка називається «Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова». Йдеться про 1877-1895 роки. Адже Михайло Петрович був ідейним натхненником радикальної молоді і помітно вплинув на світогляд та громадську діяльність українців у ХІХ ст.
Після виходу Емського Указу Олександром ІІ М. Драгоманов змушений був покинути рідний край – за свої проукраїнські погляди. І це не дивно, така блискуча людина, що цікавилась працями визначних філософів Ф. Лассаля, Г. Спенсера, О. Канта, хотів щоб Україна була пов’язана ідейністю та розвитком з Західною Європою, що має сприяти прогресу нації, а не з Російською Імперією. В Жиневі М. Драгоманов проводить політичну діяльність та заснував українську друкарню. Видання «Громади» та статті Драгоманова привертали увагу всієї Європи. Цькування українства, репресії проти буржуазних лібералів радикалізували його політичні погляди. Він визнає, що боротьба за політичні свободи так само необхідна, як і культурна праця. Суспільство – це цілісна система, розвиток якої тісно пов’язаний з економікою, соціальними відносинами, політикою, духовною культурою. У своїх працях вчений не раз довів, що український народ – спадкоємиць не лише Козаччини, а й державних традицій Київської Русі й Галицького королівства, що, як і сьогодні, не сприймається «нашим старшим братом».
Разом зі своєю коханою дружиною Людмилою Кучинською (українська актриса, громадська та культурна діячка, перекладачка, художниця) Михайло Петрович залишив та виховав прекрасне покоління українського майбутнього. Їхня дочка Аріадна одружилась з відомим українським живописцем-імпресіоністом Іваном Трушом й написала спогади про Лесю Українку. А внуки М. Драгоманова також продовжили сіяти зерно в культуру української нації. Син Світозар Драгоманов відомий еконономіст, перекладач, публіцист, викладач у вищих навчальних закладах не тільки в Україні а й в Європі та США. Ще одна донька Лідія Драгоманова (Шишманова) стала українською та болгарською письменницею, перекладачкою, активісткою жіночого руху, громадською діячкою.
Самого М. Драгоманова у 1889 р. уряд Болгарії запросив переїхати до Софії, щоб працювати в університеті й очолити кафедру всесвітньої історії. Через хворобу (аневризм аорти) йому важко було говорити. Помер вчений та похований в Софії. Та пам’ять про видатного українця залишається й житиме вічно в наших серцях.

Онлайн-консультація: «Військово-транспортний обов’язок у ФОП. Чи можливо?»

 

19 червня, в рамках співпраці Чернівецького обласного ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Військово-транспортний обов’язок у ФОП. Чи можливо?». 

 ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ

    •      Конституція України.

    •      Цивільний кодекс України.

   •      Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389.

•      Закон про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні« 16 квітня 2025 року № 4356-IX, чинний з 19.04.2025 військовий стан продовжено з 05:30 9 травня 2025 року ще на 90 діб (тобто 7 серпня 2025 року до 05:30 хв).

•      Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII 

•      Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року № 4765-VI.

•      Постанова КМУ «Про затвердженняПоложення про військово-транспортнийобов'язок» від від 28 грудня 2000 р. № 1921 (далі — Постанова № 1921).

•      Наказ Міноборони №112 від 10.03.2016 Про затвердження інструкції з обліку військового транспорту.

  Чи підпадає ФОП під військово-транспортний обов’язок

Військово-транспортний обов'язок - це обов'язок підприємств, установ, організацій та громадян-власників транспортних засобів надавати транспортні засоби та техніку для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань у разі потреби.
Але так як державна реєстрація транспортних засобів за ФОП не передбачена і право власності на автомобіль реєструється  за фізичними особами, тому якщо транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу-громадянина, вони можуть підлягати військово-транспортному обов’язку, як на громадян-власників транспортних засобів згідно частини 1 статті 6 Закону № 3543.
Крім випадку, визначеному у ч. 8 статті 6 Закону №3543, яка передбачає, що Не підлягає передачі Збройним Силам України, іншим військовим формуванням транспортний засіб, що належить на праві власності громадянину, у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби.
На даний момент ФОПи не зобов'язанізвітувати про наявністьтранспортнихзасобівдвічі на рік, як цероблятьюридичні особи. 
Таким чином,  в Законі №3543, та в Положенні №1921, наразі відсутній ФОП, як окремий суб’єкт на якого би розповсюджувався військово-транспортний обов’язок. Також законопроект № 10378 від 25.12.2023 року, який передбачав поширення військово-транспортний обов’язок ФОП був відкликаний 11 січня 2024 року.

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Онлайн-консультація: «Відпустка при народженні дитини та усиновлення»

 

11 червня, в рамках співпраці Чернівецького обласного ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Відпустка при народженні дитини та усиновлення». 

Хто має право на відпустку при народженні дитини. (ст. 19-1 Закону Про відпустки)?

Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам:

1) чоловіку, дружина якого народила дитину;
2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
3) одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб.Тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання.
Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.

 Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 Закону Про відпустки).

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).
Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.
Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Ст. 20 закону № 504

 Щиро дякуємо нашій спікерці!