Новинки на наших поличках. Навчальний словник японських культурологічних термінів

Для сучасного українця Японія – це країна, яка асоціюється з високими технологіями, з видами східних давніх єдиноборств (дзюдо, карате, сумо тощо), звичайно з національними символами як сакура, кімоно, а також з смачними суші та саке. А ще нагадаємо про чайні церемонії, карликове дерево бонсай, мистецтво ікебану та інше. Адже культура «країни Сонця, що сходить» цікава і різноманітна. Останнім часом все більше людей хочуть її впізнати і вивчити, а допоможе вам  в цьому «Навчальний словник японських культурологічних термінів», що нещодавно з’явився в нашій книгозбірні.

Цей навчальний словник-довідник є першою спробою створення культурологічного словника японської мови. Він містить понад 700 термінів і понять (150 термінів найуживаніших), які, безперечно, аж ніяк не вичерпують усього розмаїття і багатства культурних реалій давньої та сучасної Японії.
Стаття зазвичай складається з ієрогліфічного написання терміна, його етимологічного походження, дефініції семантики, історії дослідження тощо. Після кожної словникової статті, наведеної японською мовою, читачам пропонується для самостійного наукового дослідження і можливого власного трактування декілька слів культурологічної семантики, які є синонімічними, спорідненими або тим чи іншим чином пов’язаними з ключовим терміном.

Видання адресується студентам, аспірантам та викладачам вищих навчальних закладів, які цікавляться, опановують, досліджують або викладають японську мову, літературу, лінгвокраїнознавство тощо, а також широкому загалу українських шанувальників японської культури.

Еґава Х. Навчальний словник японських культурологічних термінів / Х. Еґава, О. Кобелянська, Ю. Федотова ; Ін-т філології Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. - Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2019. - 338, [2] с. ; 20 см. - Бібліогр.: с. 335-338 (106 назв). - ISBN 978-966-489-478-1 (в палiт.)

 Запрошуємо детально ознайомитися з даним навчальним словником у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ілюстрована історико-богословська енциклопедія

Після здобуття Української Незалежності, а особливо після вторгнення Московії на нашу землю, відчувається актуальність і потреба енциклопедичних видань. І ця потреба була завжди, перші друковані видання енциклопедичного характеру на українській землі з’явилися ще у XVII ст. (наприклад Паво Беринда, «Синопис»). Цим питанням займалися такі видатні особистості як М. Грушевський, М. Маркевич та інші. В радянський період найвідоміші наукові видання належать до української діаспори («Енциклопедія українознавства» за редакцією проф. В. Кубійовича, «Українська мала енциклопедія» за редакцією проф. Є. Онацького тощо). В наш час також було створено наукові видавничі проєкти – «Велика Українська енциклопедія», «Енциклопедія сучасної України» та «Енциклопедія історії України». Завдяки розвитку інтернет-технологіям, ці видання є доступні в електронному варіанті.

Нещодавно до нашої книгозбірні приєднався перший том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» у чотирьох томах. Перший том містить упорядковану за алфавітом (від А до Ґ) сукупність термінів, понять і категорій історико-богословського та релігієзнавчо-філософського характеру. Важливе місце займають статті з ґрунтовними біографічними відомостями про релігійних і церковних діячів, описами географічних місць, подій та явищ, що увиразнюють історичний процес і особливості релігійних пошуків людства, інституційного оформлення релігійних організацій, рухів, шкіл, формування і еволюція віровчень, культів, догматичних, канонічних і літургійних традицій, а також динаміку розвитку історіософської і релігійно-богословської думки в Україні та світі.
Авторський колектив очолений доктором історичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПН України В. О. Балухам та сформований з істориків, богословів, філософів і релігієзнавців. В енциклопедії поданий цікавий ілюстрований матеріал, який істотно доповнить і розширить словниковий компендіум та створить ефект візуального супроводу поданої інформації.
Представлений в енциклопедії матеріал буде корисним, у першу чергу, для церковно- і священнослужителів, студентів і викладачів богословських шкіл, державних, культурних і релігійних діячів, а також молодих людей, які мають формувати свій світогляд на конкурентних прикладах борців за незалежну Україну і Помісну Автокефальну церкву, для виразної та обґрунтованої відсічі московській пропаганді.
 
Ілюстрована історико-богословська енциклопедія : в 4 т. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України. - Чернівці : Друк Арт, 2024 - .
Т.1 : [А - Ґ]. - 2024. - 471, [1] с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8129-84-2 (в палiт.)
 Ознайомитися з першим томом «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.
До зустрічі!

Літній спогад. Михайло Драгоманов

 

(1841-1895)

Літом, в 1895 року обірвалося життя одного з найвідомішого українця. Не має, напевно, жодної людини, що цінує своє коріння, культуру та історію й не знає про видатного Михайла Петровича Драгоманова. Публіцист, історик, філософ, літературознавець, фольклорист, засновник українського соціалізму, культурно-громадський діяч – ще багато можна перечислювати життєвих нив, які обробляв та вивчав один з просвітителів національної любові до України. І це не дивно, адже родина Драгоманових подарувала нам еліту відомих українців (О. Пчілка, Л. Українка, Л. Шишманова та інші). Життя М. Драгоманова переплелось з такими культурно-громадськими діячами як В. Антонович, С. Подолинський, М. Павлик, М. Лисенко, П. Житецький, О. Терлецький, В. Навроцький та інші.

 Особливо він цінував свого учня-товариша І. Франка, вони часто листувалися та ділилися своїми негараздами. Це можна помітити передивляючись збірку листів Івана Франка та Михайла Драгоманова за виданням Комісії Західної України Всеукраїнської Академії Наук, яка називається «Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова». Йдеться про 1877-1895 роки. Адже Михайло Петрович був ідейним натхненником радикальної молоді і помітно вплинув на світогляд та громадську діяльність українців у ХІХ ст.
Після виходу Емського Указу Олександром ІІ М. Драгоманов змушений був покинути рідний край – за свої проукраїнські погляди. І це не дивно, така блискуча людина, що цікавилась працями визначних філософів Ф. Лассаля, Г. Спенсера, О. Канта, хотів щоб Україна була пов’язана ідейністю та розвитком з Західною Європою, що має сприяти прогресу нації, а не з Російською Імперією. В Жиневі М. Драгоманов проводить політичну діяльність та заснував українську друкарню. Видання «Громади» та статті Драгоманова привертали увагу всієї Європи. Цькування українства, репресії проти буржуазних лібералів радикалізували його політичні погляди. Він визнає, що боротьба за політичні свободи так само необхідна, як і культурна праця. Суспільство – це цілісна система, розвиток якої тісно пов’язаний з економікою, соціальними відносинами, політикою, духовною культурою. У своїх працях вчений не раз довів, що український народ – спадкоємиць не лише Козаччини, а й державних традицій Київської Русі й Галицького королівства, що, як і сьогодні, не сприймається «нашим старшим братом».
Разом зі своєю коханою дружиною Людмилою Кучинською (українська актриса, громадська та культурна діячка, перекладачка, художниця) Михайло Петрович залишив та виховав прекрасне покоління українського майбутнього. Їхня дочка Аріадна одружилась з відомим українським живописцем-імпресіоністом Іваном Трушом й написала спогади про Лесю Українку. А внуки М. Драгоманова також продовжили сіяти зерно в культуру української нації. Син Світозар Драгоманов відомий еконономіст, перекладач, публіцист, викладач у вищих навчальних закладах не тільки в Україні а й в Європі та США. Ще одна донька Лідія Драгоманова (Шишманова) стала українською та болгарською письменницею, перекладачкою, активісткою жіночого руху, громадською діячкою.
Самого М. Драгоманова у 1889 р. уряд Болгарії запросив переїхати до Софії, щоб працювати в університеті й очолити кафедру всесвітньої історії. Через хворобу (аневризм аорти) йому важко було говорити. Помер вчений та похований в Софії. Та пам’ять про видатного українця залишається й житиме вічно в наших серцях.

Онлайн-консультація: «Військово-транспортний обов’язок у ФОП. Чи можливо?»

 

19 червня, в рамках співпраці Чернівецького обласного ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Військово-транспортний обов’язок у ФОП. Чи можливо?». 

 ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ

    •      Конституція України.

    •      Цивільний кодекс України.

   •      Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389.

•      Закон про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні« 16 квітня 2025 року № 4356-IX, чинний з 19.04.2025 військовий стан продовжено з 05:30 9 травня 2025 року ще на 90 діб (тобто 7 серпня 2025 року до 05:30 хв).

•      Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII 

•      Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17 травня 2012 року № 4765-VI.

•      Постанова КМУ «Про затвердженняПоложення про військово-транспортнийобов'язок» від від 28 грудня 2000 р. № 1921 (далі — Постанова № 1921).

•      Наказ Міноборони №112 від 10.03.2016 Про затвердження інструкції з обліку військового транспорту.

  Чи підпадає ФОП під військово-транспортний обов’язок

Військово-транспортний обов'язок - це обов'язок підприємств, установ, організацій та громадян-власників транспортних засобів надавати транспортні засоби та техніку для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань у разі потреби.
Але так як державна реєстрація транспортних засобів за ФОП не передбачена і право власності на автомобіль реєструється  за фізичними особами, тому якщо транспортні засоби зареєстровані на фізичну особу-громадянина, вони можуть підлягати військово-транспортному обов’язку, як на громадян-власників транспортних засобів згідно частини 1 статті 6 Закону № 3543.
Крім випадку, визначеному у ч. 8 статті 6 Закону №3543, яка передбачає, що Не підлягає передачі Збройним Силам України, іншим військовим формуванням транспортний засіб, що належить на праві власності громадянину, у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби.
На даний момент ФОПи не зобов'язанізвітувати про наявністьтранспортнихзасобівдвічі на рік, як цероблятьюридичні особи. 
Таким чином,  в Законі №3543, та в Положенні №1921, наразі відсутній ФОП, як окремий суб’єкт на якого би розповсюджувався військово-транспортний обов’язок. Також законопроект № 10378 від 25.12.2023 року, який передбачав поширення військово-транспортний обов’язок ФОП був відкликаний 11 січня 2024 року.

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Онлайн-консультація: «Відпустка при народженні дитини та усиновлення»

 

11 червня, в рамках співпраці Чернівецького обласного ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Відпустка при народженні дитини та усиновлення». 

Хто має право на відпустку при народженні дитини. (ст. 19-1 Закону Про відпустки)?

Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам:

1) чоловіку, дружина якого народила дитину;
2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
3) одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб.Тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання.
Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.

 Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 Закону Про відпустки).

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).
Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.
Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Ст. 20 закону № 504

 Щиро дякуємо нашій спікерці!  

Онлайн-консультація: «Простій в діяльності малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану»

 

4 червня, в рамках співпраці Чернівецького обласного ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Простій в діяльності малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану». Консультаційну сесію організовано за сприяння Програми розвитку ООН в Україні у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» за фінансової підтримки Уряду Японії. Йшлося про правові підстави простою в умовах воєнного стану, процедура оформлення простою працівників малого та середнього бізнесу, оплата працівників під час простою, права та обов’язки працівника та роботодавця під час простою (також судова практика), співвідношення простою та призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану.

 ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ
•      Конституція України
•      Кодекс законів про працю
•      Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 від 15.03.2022 із змінами
•      Закон про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні« 16 квітня 2025 року № 4356-IX, чинний з 19.04.2025 військовий стан продовжено з 05:30 9 травня 2025 року ще на 90 діб (тобто 7 серпня 2025 року до 05:30 хв).
 
Правові підстави простою в умовах воєнного стану
Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Це визначено ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Це визначено ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Правові підстави та види простою в умовах воєнного стану
Види простою:
•      з вини працівника (працівник умисно або неумисно порушив техніку безпеки, трудову дисципліну або технологічний процес, внаслідок чого пошкодив робоче обладнання, інструмент тощо);
•      не з вини працівника (в разі технічних або економічних причин, оголошення карантину, аварії, стихійного лиха, техногенної або природної катастрофи тощо);
 
•      Оголошення воєнного стану, активні бойові дії — є обставинами невідворотної сили, які також можуть бути підставою для застосування простою не з вини працівника.
•      Законодавство не встановлює заборон або обмежень у прийнятті роботодавцем рішення про запровадження простою під час воєнного стану. Наявність таких обставин надає роботодавцю право оголосити простій на підприємстві.

Коли не можна оформлювати простій
•      Простій не застосовується до працівників, які перебувають в таких станах:
q  на щорічній відпустці, на додатковій відпустці, на соціальній відпустці, на відпустці без збереження заробітної плати;
q  у відпустці по причині лікарняного лікування;
q  у відпустці по вагітності та пологах або у декретному відпустці.
•      Ці ситуації, з визначенням, не можуть бути підставою для призупинення роботи підприємства або його підрозділу, оскільки працівники, які перебувають у цих станах, не здійснюють працю.

Оплата праці на час оголошення простою (ст.113 КЗпП)

•      Час простою з вини працівника не оплачується.(ч.4 ст.113 КЗпП)
•      Простій не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).(ч.1 ст.113 КЗпП)
•      Тобто роботодавець повинен сплачувати працівникам на період простою менше двох третин тарифної ставки. При цьому законом не встановлено обмеження щодо можливості оплати в більшому розмірі. Колективними угодами, договорами можуть бути встановлені більші розміри виплат, проте нерідко такі норми мають рекомендаційний характер для роботодавця.
•      Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
•      Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 Закону України "Про оплату праці"). Постанова Касаційного цивільного суду ВС України від 17 січня 2025 року справа № 761/3896/23

 Щиро дякуємо нашій спікерці!

Новинки на наших поличках. Українська мова у професійному спілкуванні

 

Нещодавно на полицях нашої книгозбірні з’явився навчальний посібник Володимира Мозгового «Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс», який рекомендований Міністерством освіти і науки України. Необхідність створення навчально-методичних комплексів з проблем професійного спілкування для студентів, майбутніх і сьогоднішніх керівників підприємств, установ і організацій, продиктована самим життям, бо на сучасному етапі державотворення саме вони вважаються носіями культурно-мовної автентичності нації. Проте в їх мові часто зустрічаються серйозні недоречності, які руйнують юридичну, наукову і професійну основу усного і писемного спілкування, і саме їх поверхове уявлення щодо легкості вирішення мовних проблем шляхом категоричної мовної політики провокує соціальні вибухи і постійну збудженість суспільства. Актуальність курсу української професійної мови у системі підготовки спеціалістів вищої управлінської ланки постійно зростає. Навчальний посібник В. І. Мозгового складається з двох частин: перша частина (лекційний курс) передбачає теоретичне викладання матеріалу за модульним принципом; другий (практичний курс) містить коротке викладання курсу в таблицях, вправи і завдання, методичні поради щодо перекладу професійних текстів, а також контрольні тести для кожного модуля. У додатках надані зразки оформлення документів, граматичні форми словозміни і короткий словник труднощів перекладів слів і словосполучень. Видання розраховане передусім на студентів вищих навчальних закладів економічних і управлінських спеціальностей. Проте воно буде корисним також для службовців, керівників і менеджерів виробництв і організацій, що спілкуються українською і російською мовами одночасно. Курс розроблений з урахуванням тенденцій Болонського процесу.

Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Мозговий ; М-во освіти і науки України. - 4-те вид., стереот. - Київ : Центр учб. літ., 2021. - 591, [1] с. : рис., табл. ; 20 см. - Бібліогр.: с. 590-591. - ISBN 978-611-01-0110-3

  Запрошуємо детально ознайомитися з даним навчальним посібником у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

До зустрічі!