День української писемності та мови

 

Мова – це наша національна ознака,

в мові – наша культура,

суть нашої свідомості.

 (Іван Огієнко)

   27 жовтня – День української писемності та мови й день вшанування святого Нестора Літописця. Монаха Києво-Печерської лаври вважають автором першої писемної історії української землі – «Повість врем’яних літ», яка була написана в ХІ – на поч. ХІІ ст. ним та іншими літописцями. На жаль пам’ятка не збереглася до наших днів, але існує в «перевиданнях» рукописних творів таких як Іпатському (XV ст.) і Лаврентіївському (1377 р.) списках. А створенню слов’янської кирилиці завдячуємо братам Кирилу і Мефлодію, на замовлення князя Ростислава, що очолював Великоморавське князівство, щоб перекласти його народові Святе Письмо. На основі грецького алфавіту, враховуючи фонетичний лад слов’янської мови, Кирило спочатку створив глаголицю, а його учні вже розробили кирилицю, яка пізніше лягла в основу сучасної української мови. Глаголиця з часом вийшла з ужитку. Найдавніша пам’ятка кирилицею яка нам відома – є у болгарському скельному монастирі в селищі Крепча, написана в 931 році. Якщо згадати про книгу – то це давньоруське Остромирове  Євангелія 1056-1957 років, написана на замовлення Остомира – з київського боярського роду, київським дяком Григорієм. Звичайно, кирилиця змінювала свій вигляд, – час швидкоплинно потребував створення документацій та різних грамот, розвивалась проповідницька проза, ораторське мистецтво, перекладалися окремо частинки Біблії, винайшли друкарство. В 1574 році Іван Федоров у Львові видав першу українську друковану книгу «Апостол» та «Буквар». Зараз ми не уявляємо наше існування без писемності мови. Мова є скарбом кожного народу й має свою історію, індивідуальність та оригінальність. Ось короткий перелік цікавинок про нашу українську мову:
1. Сучасна українська мова має близько 256 тис. слів й багата на синоніми.
2. Наша мова офіційно визнана однією з наймилодійніших, уступаючи місце тільки італійській. А за красою лексики вона третя після французької та перської.
3. Українська мова входить у трирядку найпоширеніших у світі мов.
4. Візантійський історик Пріск Панійський в 448 році перебував в таборі гунського володаря Аттіла, на сучасній українській землі, та записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
5. В українській мові, на відміну від решти слов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
6. Найбільше слів починаються на літеру «П», а найменше – на літеру «Ф».
7. За лексичними показниками найбільш близькими до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).
8. До середини ХІХ ст. українську мову називали «руською мовою».
9. Серед слів найчастіше  вживають іменник – «рука», прикметник – «великий», дієслово – «бути» та займенник – «він».
10. Рекордсмен серед перекладених й перевиданих творів є «Заповіт» Тараса Шевченка.
   Тож любіть, цінуйте й пишайтесь свою рідну мову й не забувайте її вивчати, досліджувати й розвивати. А наша Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. Михайла Івасюка з радістю вам допоможе з різноманітною інформацією й сердечною підтримкою в добрих намірах.
 
   Всіх з Днем української писемності та мови! 

Ювіляри року. Журналу «Дзвін» – 85!

 

У наші часи – коли український народ змушений захищати та відвойовувати свої землі, культуру, традиції тощо, ми як ніколи потребуємо духовно-культурну підтримку. Історія вже не один раз доводила, що різноманітні літературно-мистецькі журнали допомагають суспільству поринути в минулі епохи, вивчати суспільно-політичні процеси людства, знайомити з новими художніми творами й висвітлювати події сьогодення. Першим українським журналом вважається «Основа», він друкувався українською мовою і почав виходити в Петербурзі в 1861 році. До цього українські часописи («Український вісник» (1816-1819), «Український журнал» (1824-1825)) хоч мали українську тематику, виходили російською мовою. Сьогодні найвідоміші журнали також мають свої історичні та твочі традиції й висвітлюють думку суспільства, допомагають заринутись в мальовничий світ літератури й мистецтва, дізнаватися наукові інновації тощо – це такі видання як «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Кур’єр Кривбасу» та інші. Нажаль, через різні обставини деякі з них змушені були зупинити своє існування або перейти в електронне видання.
Наш ювіляр – журнад «Дзвін» засновано 1940 р. у Львові під назвою «Література і мистецтво». Часопис народився після приєднання західноукраїнських земель до Радянської України і був створений як журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. Видання було направлене на дослідження творчої діяльності й життєвих успіхів таких постатей як О. Кобилянська, Ю. Федькович, М. Черемшина, В. Стефаник та інші. Багато приділялося уваги І. Франку – це публікації М. Гудзовича, М. Деркача, Д. Лук’яновича тощо. Висвітлювалися події не тільки українського театру, а й всієї Європи. Також можна було ознайомитися з лекціями з мистецтва, різноманітними виставками, дізнатись про діяльність літературно-мистецьких товариств і спілок.
У Другій світовій війні, в 1941 р. журнал «Література і мистецтво», через окупацію західноукраїнських областей, припинив своє існування.
Літом в 1945 р. орган Львівської організації Спілки радянських письменників України відновив часопис під назвою «Радянський Львів» (1945-1951), який проіснував шість років. Журнал розширив свою тематику публікацій: появилися постійні розділи як «Критика і біографія», «Хроніка», «Нові книжки», друкувалися рецензії, сучасна проза та поезія, статті науково-публіцистичного характеру, ювілейні дати тощо.

У лютому 1951 р., невідомо з якої причини, назву журналу було змінено на «Жовтень», також був оновлений склад редколегії – головним редактором став Ю. Мельник (1951-1963). До редакції часопису входили відомі українські письменники, літературознавці, громадські діячі: І. Вільде, М. Бажан, В. Лозовий, Д. Павличко, І. Іваничук та інші.
В журналі почали друкувати не тільки українських письменників, а й іншомовних авторів, не забували й про автентичні твори та їх дослідження. В 60-х роках в часописі «Жовтень» з’явилися рубрики гумористично-сатиричного характеру, також не забули й про наймолодших читачів. У рубриці «Комарик» опубліковані дитячі оповідання, казки, вірші, загадки, які були проілюстровані веселими малюнками.
У 1990 р. завдяки суспільно-політичним процесам, українці відмовляються від всього, що пов’язало нас з «братнім народом». Так і редакція журналу «Жовтень» зрікається цієї назви, і виходить під назвою «Дзвін». Завдяки команди головного редактора Романа Федорова журнал «Дзвін» набуває ще більшої популярності. В ньому надруковані архівні матеріали, «Галицько-Волинський літопис», «Історію запорозьких козаків» Д. Яворницького, історичні праці М. Грушевського, І. Крип’якевича, представлені повісті та романи з історії України. Також висвітлювались наукові розвітки з культури, мистецтва, фольклору й етнографії.
В наші дні, з різних суспільно-політичних причин й Російська збройна агресія проти Незалежної України, журнал «Дзвін» переживає не найкращі часи, тираж знизився. Та завдяки новій рубриці, яка присвячена молодому поколінню, він оживає. Адже «Дзвін» – це не тільки сучасний український журнал, він надихає, вивчає, досліджує як минуле – так і теперішнє життя, веде нас в світле й яскраве майбутнє й не забуває нагадувати про тих хто допоміг нам його отримати.

Бажаємо нашому ювіляру та його команді ще багато років надихати, повчати, розвивати й розважати своїх читачів. А ще процвітання, успіхів та натхнення для створення цікавого континенту, вдячних користувачів й виходу до міжнародного найвищого рівня та великого обсягу тиражу! А ще, невдовзі написати про закінчення війни та перемогу України! Слава ЗСУ!

 P.S.
В Чернівецькій обласній універсальній бібліотеці імені Михайла Івасюка зберігаються журнал «Жовтень» за 1960-1989 рр., та журнал «Дзвін» - за 1990-2022 рр. (№ 1-6).

    Чекаємо на вас, до зустрічі!

Новинки на наших поличках. Ілюстрована історико-богословська енциклопедія Т. 2

 

 Нещодавно до нашої книгозбірні приєднався другий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» у п’ятьох томах. До другого тому даної енциклопедії увійшли статті на літери Д – Й, в яких розкриваються поняття біблійної історії (старозавітної та новозавітної – історія книг Святого Письма), античної, авраамічних і східних релігій, а також поняття, пов’язані з біблійною герменевтикою, екзегетикою, еклезіологією та історією літургійного обряду, вчення екуменічних вселенських соборів Христової церкви й соборів пізнього Середньовіччя та Нового часу, діяльність низки авторитетних римських пап ХХ ст. 
 Загалом, другий том «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» творчо продовжує розпочатий у першому томі системний науково обґрунтований аналіз засадничих історичних та релігійно-богословських понять, діяльності подвижників ідеї української державності та націєтворення, які своєю працею і боротьбою сприяли відродженню, примноженню та збереженню в чистоті національних духовних джерел українського народу у важкий період бездержавного статусу України-Руси. Вміщені в другому томі статті істотно доповнюють і розширюють словниковий компендіум, поданий у формі цікавих та інформаційно насичених життєписів, змальованих живою, колоритною і водночас академічною мовою. Описані географічні місця, події та явища, що увиразнюють історичний процес, висвітлюють особливості релігійних пошуків людства. Подано відомості щодо інституційного оформлення релігійних організацій, рухів, шкіл, формування й еволюції віровчень, культів, догматичних, канонічних і літургійних традицій. Показано динаміку розвитку історіософської і релігійно-богословської думки в Україні та світі.

   Ілюстрована історико-богословська енциклопедія [Текст] : в 5 т. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України. - Чернівці : Друк Арт, 2024-.
Т.1 : [А - Ґ]. - 2024. - 471, [1] с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8129-84-2 (в палiт.)
Т.2 : [Д-Й]. – 2025. – 479 с. : іл., фото ; 25 см. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 978-617-8501-08-2 (в палiт.)

  Ознайомитися з першим та другим томом «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

До зустрічі!

Новинки на наших поличках. Про богів та людей

 

  Нещодавно на полицях нашої книгозбірні з’явилася нова книга Альгірдаса Юлюса Греймаса «Про богів та людей». Видання підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.
   Пропоноване увазі читача видання містить під однією обкладинкою дві праці знаного литовсько-французького лінгвіста, фольклориста й літературознавця А. Ю. Греймаса – «Про богів та людей», що вперше публікується в перекладі з литовської мови на українську та «У пошуках народної пам’яті». Це здобутки понад двадцятирічної копіткої праці з реконструкції цілісної міфологічної картини світу стародавніх литовців.

   З погляду методологічних засад «батька» порівняльної індоєвропеїстики Ж. Дюмезіля А. Ю. Греймас зреалізував успішну спробу зіставлення розрізнених фольклорних, історичних і літературних джерел у вимірі масштабної міфологічної ретроспективи, що переконливо доводить значущість литовського «компонента» в історії індоєвропейців.
   Для українських учених це видання окреслює нову царину досліджень, передусім з огляду на те, що литовсько-українські міфологічні паралелі до сьогодні не було осмислено на такому рівні, якого вони, безумовно, заслуговують.
   Видання праць Греймаса, поза всяким сумнівом, сприятиме розвитку українсько-литовського культурного та наукового співробітництва, подальшому діалогу обох народів у європейському культурному просторі.

Греймас А. Ю. Про богів та людей  / А. Ю. Греймас ; пер. з лит. В. Просцевічуса ; Український культ. фонд. - Київ : Києво-Могилян. акад., 2018. - 464 с. + 14 с. кол. іл. - Парал. тит. арк. лит. мовою. - Бібліогр.: с. 451-452 (18 назв). - ISBN 978-966-518-747-9 (в палiт.) 

 Запрошуємо детально ознайомитися з даною працею А. Ю. Граймаса у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!

Онлайн-консультація: «Створення робочого місця особам з інвалідністю в умовах воєнного стану»

 

27 серпня, в рамках співпраці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Створення робочого місця особам з інвалідністю в умовах воєнного стану». Учасники мали можливість почути відповіді на свої питання.

Створення робочого місця осіб з інвалідністю: умови та компенсації роботодавцям

   Роботодавці зобов’язані виконувати норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю, а у разі не створення таких місць сплачують адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі

•      4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,
•      а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
•      Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу. При цьому враховуються вимоги статті 18 Закону № 875, а отриманий показник округлюється до цілого значення ( ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875).
Виконання нормативу означає фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю на основне місце роботи.
Зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за сумісництвом не вважатиметься такою, що входить до нормативу за підприємством/ФОП.
Група інвалідності працівника у цьому разі значення не має.
Роботодавець створює необхідні умови праці, враховуючи індивідуальні потреби особи з інвалідністю, та забезпечити їй умови для виконання роботи відповідно до наявних рекомендацій (наприклад, визначених в індивідуальній програмі реабілітації). У разі працевлаштування особам з інвалідністю забезпечують розумне пристосування робочих місць.(ст. 25 Закону № 875).
 Роботодавець може отримати компенсацію за облаштування робочого місця. Порядок надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/ незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю, затверджено постановою КМУ від 22.08.2023 № 893.
 Особам з інвалідністю випробувальний термін може бути встановлено на підставі ч. 2 ст. 2 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
•      Якщо не виконується норма з працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто якщо у роботодавця не працює потрібна кількість осіб з інвалідністю, то це вважатиметься порушенням. Так стаття 20 Закону № 875 передбачає відповідальність за порушення норми, а саме – адміністративно-господарські санкції та пеня:
•      • якщо кількість працюючих 8-15 осіб, – 1/2 середньої річної зарплати штатного; працівника;
•      • якщо кількість працюючих 15 і більше, – середня річна зарплата штатного; працівника.
•      Пеня складає 120 % річних від облікової ставки НБУ.
•      27 лютого 2025 року Президент України підписав Закон України від 15.01.2025 № 4219 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219), який передбачає нові правила працевлаштування осіб з інвалідністю.
З 2026 року роботодавець матиме вибір:
•      Працевлаштувати осіб з інвалідністю, облаштувавши їм (за потреби) робоче місце.
•      Сплатити цільовий внесок до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, якщо працевлаштування таких осіб неможливе (наприклад, через високий ступінь виробничого ризику).

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Онлайн-консультація: «Трудові права та обов’язки мікро, малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану»

 

20 серпня, в рамках співпраці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель, було проведено онлайн-консультація «Трудові права та обов’язки мікро, малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану». Учасники мали можливість почути відповіді на свої питання.

Основні нормативні акти

 •        Конституція України.
•      Цивільний кодекс України (ЦКУ).
•      Податковий кодекс України (ПКУ).
•      Кодекс законів про працю України (КЗпП).
•      Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 від 15.03.2022 із змінами.
•      Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XI
•      Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 5 січня 2025 року № 4219-IX
•      Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
•      Постанова КМУ «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» від 30.07.2025 № 916.
•      Постанова КМУ «Деякі питання надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю» від 22 серпня 2023 р. № 893.
Порядок створення робочого місця та  оформлення трудових відносин під час воєнного стану
•      Робоче місце працівника характеризується наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідної для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або установчих функцій.
•      Новим робоче місце вважається й тоді, коли воно створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребує нових знань та вмінь працівника. Прийнято на це місце працівника чи ні, при цьому не важливо. (Лист ПФУ від 21.08.14 р. № 21841/05-10).
•      Трудова діяльність працівника може здійснюватися на підприємстві, у ФОП або вдома з використанням відповідних технічних засобів або без їх використання.
Порядок оформлення трудових відносин включає такі основні кроки:
Порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками є однаковим для всіх роботодавців.
•      укладення трудового договору (за згодою сторін під час воєнного стану);
•      оформлення наказу про прийняття на роботу;
•      повідомлення Державної податкової служби;
•      Повідомлення до ПФУ для критично важливих підприємств.
Які документи повинен надати працівник?
•      заява про прийняття на роботу;
•      паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
•      індивідуальний податковий номер;
•      трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
•      За необхідності, роботодавець може потребувати відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
•      Додатково працівник подає  документи про освіту, довідку про стан здоров’я тощо.
 
•      Пам’ятайте! Заборонено вимагати від працівників відомості про їхню партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством  (ст. 25 КЗпП).
 
За яких підстав не можна відмовити в роботі працівнику?
  Вагітна жінка,
•      мати дітей до 3 років,
•      одинока мати дитини до 14 років або дитини з інвалідністю,
•      особа, яка виховує дитину до 14 років без матері.
Жоден із цих випадків не може слугувати відмовою у прийнятті на роботу. (статті 184 КЗпП України).
•      Якщо роботодавець відмовив у прийнятті на роботу, працівник має право на пояснення причин відмови у прийнятті на роботу, бо забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених Законом.
•      На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій ст. 22 КЗпП.

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Літній спогад. Осип Степанович Маковей (до 100-річчя від дня смерті)

(1867-1925)

   Серпневий місяць подарував Україні одного з найвідомішого українського письменника, публіциста, філософа, критика, літературознавця, перекладача, редактора багатьох періодичних видань, педагога, громадсько-політичного діяча Осипа Маковея. Нажаль, 21 серпня 1925 року – за два дні до свого 58-ліття, життя «Галицького Орфея»  раптово обірвалося. Цього літа сто років як його душа полетіла у вічність. О. Маковей народився на Тернопільщині (м. Заліщики), та життєва стежка завела його до буковинського краю. В 1895 році він отримує запрошення від проф. С. Смаль-Стоцького зайняти вакантну посаду редактора часопису «Буковина» у Чернівцях. Газета з одного випуску на тиждень, почала виходити щодня. Були залучені десятки нових авторів, у тому числі О. Кобилянська, В. Стефаник, С. Воробкевич, Ю. Федькович, А. Чайковський та інші. Покровителем та наставником своєї творчості й перекладацької діяльності письменник вважав І. Франка, він часто бував у нього вдома, гуляли карпатськими лісами й допомагали один одному в скруті. О. Маковий – автор однієї з перших біографічних праць про П. Куліша,  в Чернівецькому університеті він захистив дисертацію, яка була присвячена життю та творчості цьому корифею української літератури. В повісті «Ярошенко», яка вперше була надрукована в 1905 році, відтворив найяскравіші епізоди Хотинської війни (1620-1921 роки). Маковей для написання цього твору  їздив в Басарабію на Прут та на Дністер, переглянув багато наукових праць й спогадів які присвячені цій війні. 

    Творчістю О. Маковея цікавились і вивчали багато науковців: О. Кущ, Ф. Погребенник, О. Попович, О. Мороз, Ю. Гусар та інші. Було видано багато бібліографічних покажчиків, найповнішим вважався  покажчик «Осип Маковей. Бібліографічний покажчик» (Львів, 1958), укладений О. Кущем. Пройшли роки, а талантом О. Маковея насолоджуються і вивчають все більше шанувальників. Так у 2017 році, до 150-річчя від дня народження відомого письменника й літературознавця, Чернівецька обласна універсальна бібліотека імені Михайла Івасюка видала разом з Управлінням культури Чернівецької облдержадміністрації біобібліографічний покажчик «Осип Маковей (1867-1925)». Хронологічні рамки цього видання – 1876-2017 рр., містить 999 бібліографічних записів, згрупованих за відповідним розділами, та не претендують на вичерпність. При підготовці видання використано довідкову, художню літературу, бібліографічні покажчики, періодичні видання з фондів Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка, Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, матеріали мережі Інтернет.

Осип Маковей (1867-1925) : біобібліограф. покажч. / Упр. культ. Чернів. облдержадмін., Чернів. обл. універс. наук. б-ка ім. Михайла Івасюка ; уклад.: Ю. Боганюк, І. Рудько. - Чернівці : [б. в.], 2017. - 128 с. - (Науковці Буковини). - До 150-річчя від дня народження.

   Запрошуємо детально ознайомитися з даним виданням у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!