Новинки на наших поличках. Спогад про буковинську літературознавцю (Ярослава Мельничук)

    Нещодавно на полицях нашої книгозбірні з’явилося видання присвячене Ярославі Мельничук (1975-2022) – буковинська літературознавця, викладачка Чернівецького наукового університету ім. Ю. Федьковича. З пелюшок маленька донечка видатного академіка Богдана Івановича Мельничука була огорнута українським словом, а мати Наталя Миколаївна, яка працювала в бібліотеці, дала подих цікавості до книжкового світу, батьки виховали справжню яскраву творчу особистість. Особливо зацікавила Ярославу Мельничук видатна Ольга Кобилянська, ще з студентських років майбутня літературознавця почала  досліджувати останній період творчості письменниці (від 1914 р.). Завдяки дослідженням, молода науковця довела, що творчість О. Кобилянської після 1914 року характеризується не спадом, а новими художніми та ідейними пошуками. Це підтвердив детальний аналіз жанрових, тематичних і стилістичних особливостей творів письменниці зазначеного періоду. Я. Мельничук перша здійснила детальний аналіз роману «Апостол черні», позиціонуючи його одним із перших в українській літературі інтелектуальним романом, вивчала неопубліковані твори, листи та автобіографічні тексти своєї землячки. Були ще написані численні статті, рецензії в українських та закордонних часописах, виступи на різноманітних конференціях та літературних вечорах.

  Книга «Ярослава : Спогади про Ярославу Мельничук, її вибрані статті та бібліографія» - це нелегка спроба означити, що залишилося після цієї талановитої людини. Це писання самої Ярослави – переконливі аргументи на користь її теперішньої та майбутньої присутності в науковому просторі. Меморіальне видання адресовано філологам, а також усім, хто прагне знати більше про літературу Буковини й сучасне літературознавство у його людському (персональному) вимірі.

Ярослава : спогади про Ярославу Мельничук, її вибрані статті та бібліографія / упоряд.: Богдан Мельничук, Лідія Ковалень, Тетяна Мурашевич. Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2025. – 452 с., 27 с. іл. ISBN 978-966-997-304-7

  Ознайомитися з даним виданням ви зможете у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

   До зустрічі!

Серпневий спогад. Іван Франко – академія в одній особі

 

(1856-1916)

   Цього року виповнюється 170 років від дня народження Івана Яковича Франка. Також, нажаль, 110 років як Каменяр відійшов у вічність. Ця людина принесла в наш світ неоціненний скарб науки, творчості, людяності та любові до рідної землі. Здається, що немає такого українця, який не чув чи не знає ім’я нашого поета, письменника, драматурга, перекладача, публіциста, літературознавця, літературного критика, мовознавця, енциклопедиста, філософа, етнографа, політичного та громадського діяча як Іван Франко. Перший свій вірш «На Великдень 1871 року» він присвятив батькові, який рано помер, проте помітивши виняткову допитливість і обдарованість сина, встиг віддати його до початкової сільської школи. В гімназії хлопець береться перекладати твори Гомера, Софокла, Горація, «Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис» тощо. Франка зацікавила індійська культура, він вивчає філософські твори, тексти Вед на санскриті. У художній прозі Каменяр виявився видатним майстром складних психологічних поворотів та деталей. Це найбільш помітно у повісті «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Лель і Полель», у яких показано занепад аристократії та значної частини інтелігенції. Також Іван Франко був новатором у багатьох жанрах, він один із перших українських письменників звернувся до детективного літературного стилю. За повістю «Перехресні стежки» було снято один із перших в Україні детективний телесеріал «Пастка», автори якого кінорежисер О. Бійма та оператор Л. Зощенко одержали Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. Багато творів написано на історичну тему («Борислав сміється», «Захар Беркут», «Сам собі винен» тощо). Драматургія Франка – невід’ємна складова українського театру. Вершиною доробку на цій ниві вважають соціально-психологічну драму «Украдене щастя» (1894 р.). Також Каменяр не забував і про дитячі твори, найвідоміша збірка «Коли ще звірі говорили» увібрала в себе 20 казок про тварин, що алегорично відображають людський характер та стосунки. Найзнамените дитяче його оповідання - «Грицева шкільна наука», також було написано багато дитячих віршів. Недарма Франко став першим українським письменником, якого офіційно номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Проте отримати йому нагороду не судилося через смерть у травні 1916 р., оскільки правила Нобелівської премії забороняють присуджувати премію посмертно.
   Іван Франко тісно пов’язаний з Буковиною. 19 грудня 1890 р. він був зарахований до Чернівецького університету (тоді – австрійський університет імені Франца Йосифа), 
навчання тривало не довго, планував тут здати іспити на доктора філософії й здобути науковий ступінь. Через політичні погляди та напружені відносини деяких консервативних професорів йому це не вдалося. В 1893 р. Каменяр все ж таки успішно здобув ступінь доктора філософії у Віденському університеті. Письменник був у близьких дружніх стосунках з родиною Смаль-Стоцьких, тісно спілкувався з О. Кобилянською та Ю. Федьковичем, творчість яких високо оцінював. Завдяки йому світ побачила єдина прижиттєва збірка С. Воробкевича «Над Прутом» (1901 р.). Не оминав своєю увагою і творчість Є. Ярошинської, О. Маковея, С. Яричевського, Т. Галіпа та інших.  Він високо цінував газету «Буковина» та активно друкувався в місцевих часописах, підтримуючи культурний зв’язок між Галичиною та Буковиною.
   Краще ознайомитися з життєвим та творчим шляхом нашого ювіляра вам допоможе наша книгозбірня, тут є не тільки художні твори нашого Каменяра, а й достовірна інформація в різноманітній періодиці, довідниках та енциклопедіях.
   Запрошуємо у відділ наукової інформації та бібліографії ЧОУНБ ім. М. Івасюка.
   До зустрічі!