Від долі не втікають — їй ідуть назустріч. Усе життя.

 

(1924-2009)

 У серні виповнилося б 100 років від дня народження відомому письменникові, сценаристу, редактору одної з найвідоміших українських газет «Літературна Україна» (раніше «Літературна газета), лауреату Шевченківської премії та Героєві України – Загребельному Павлу Архиповичу. Ця людина в своєму житті пережила багато негараздів – в ранньому віці залишився без матері, добровольцем пішов на фронт де брав участь у битві за Київ (1941 р.), був не раз поранений, в непритомному стані потрапив у полон до нацистів, з концтабору вийшов лише в лютому 1945 році. Свої життєві емоції письменник передає в автобіографічній повісті «Дума про невмирущого» (1957 р.) – присвячена молодому воїну, який загинув у нацистському концтаборі. Через три роки побачив світ його перший роман «Європа 45» . Одним із шедевром української прози є роман «Диво», П. Загребельний працював над ним шість років. В цьому творі образ Софії Київської втілює в собі сильний дух українського народу, віками хотіли знищити це диво – Софію Київську, та собор знову й знову повстає з руїн та попілу. Про історію нашого народу письменник написав цілі цикли романів: «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія» та інші. А про історичний роман «Роксолана», який надрукували в 1980 році, напевно знає кожний. П. Загребельний особисто відвідав Рогатин Івано-Франківської області, там народилася майбутня султана, та був у Туреччині – в місцях пов’язаних з Роксоланою. Тому в романі використано багато правдивих історичних подій XVI ст. А надихнула письменника на створення літературного шедевру книга А. Кримського «Історія Туреччини». Та автор ніколи не вважав Роксолану національною гордістю. Ювіляр створив близько сорока романів, багато з них перекладено 23 мовами світу.
Слід згадати П. Загребельного як талановитого редактора-новатора «Літературної газети». Під його керівництвом це видання вдихнуло в себе різноманітну можливість національної творчої думки. Він почав друкувати молодих українських авторів: І. Драча, Л. Костенко, В. Симоненка, Д. Павличка та інших. За це – радянська влада позбавила редактора посади й заважала друкувати його твори.
Як сценарист, П. Загребельний працював у різних напрямках: від воєнної тематики («Перевірено – мін немає»), любовної («Переходимо до любові»), так і до історичної («Ярослав Мудрий»).
Краще дізнатись про нашого ювіляра допоможе Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Івасюка. Приходьте, і ми разом з вами зможемо поринути в різноманіття творчості П. Загребельного.

Чекаємо, до зустрічі!

Про одного з провісників українського відродження

(1834-1888)

   8 серпня мальовнича буковинська земля подарувала українському народові й світу незабутнього письменника-романтика, захисника українського народу Осипа-Юрія Федьковича. Один з дослідників творчості нашого буковинця, а саме Осип Маковей, зазначив: "Люди ходили до нього, як бджоли, а він їм ка­зав: "Грунта, ліси, полонини, що ви мали до 1848 p., ва­ші! Ви бороніться, тримайтеся, а я буду провадити про­цеси". Сучасники поета свідчать, що він мав великий вплив на гуцулів і "що сказав мужикам, то було святе, радив розумно і багато доброго зробив громадам". Тому його і обрали війтом рідного села. Ю. Федькович доклав багато зусиль, щоб поширити народну мудрість, освіту та демократичні заростки серед простого народу, вчив захищатись від поневолення й несправедливості. Коли був шкільним інспектором Вижницького повіту, виступав за навчання в школі рідною мовою та склав «Буквар для господарських діток на Буковині».
     Перші його твори були написані і надруковані німецькою мовою. Та під впливом його старшої сестри Марії, перейнявши від неї різні руські забавлянки та співаночки, казки, історичні перекази тощо, не цурався рідного. Познайомившись з прогресивною молоддю того часу – А. Кобилянським, К. Горбальом, Д. Танячкевичем та іншими, ознайомився з українською літературою, вони його заохочували писати рідною народною мовою та надсилали нові українські періодичні видання. Так, у 1862 р. у Львові, вийшла збірка «Поезії Йосифа Федьковича», яка відразу здобула визнання читачів. Поезія поєднала в собі західноєвропейський романтизм з буковинським фольклором. В цей час поет перебував у угорському містечку Кезді-Васаргелі, де відбував військову службу. А перший свій вірш «Нічліг» (1858 р.) українською мовою автор написав у поході австрійського війська до Італії. Тому ця збірка наповнена сумом за рідним краєм. Переживши всі тортури й несправедливості жовнірства автор зумів легко передати відчай дезертирства й самогубства в таких творах як «Дезертир», «В арешті», «Святий вечір» тощо. Звичайно, Ю. Федькович не міг оминути у віршах тугу гуцулів за родиною та домом – «Нічліг», «У Вероні», «В церкві» та інші. А поеми «Довбуш», «Юрій Гінда», «Лук’ян Кобилиця» тощо, присвячені героїчним подвигам опришкам та героям, що захищали народ від кривди й несправедливості. Слід зазначити, що відчувається вплив Т. Шевченка на поезію Буковинського Солов’я – він захоплювався його творчістю.
   Також були написані прозові твори, насичені болем та драматизмом. Перша повість «Люба-згуба» народилася на військовій службі. Два брати, Ілаш та Василь, закохалися в красуню Калину. Дівчина віддала своє серце Ілашу. Василь сильно страждає – стає братовбивцем, на весіллі вбиває нареченого й себе. З туги вмирає і Марія, котра полюбила Василя. Нещасне кохання описано й інших творах «Серце не навчити», «Хто винен?», «Дністрові кручі». Звичайно, Ю. Федькович і в прозі не оминає жовнірської теми: «Штефан Славич», «Жовнярка», «Побратим» тощо. Адже забираючи чоловіків до цісарської армії, родина часто залишалася без годувальника. Це гарно описано в повісті «Три як рідні брати», де герой – Іван Шовканюк, згадує як його, двадцятирічного юнака, забрали в армію. Вдома залишилися мати з сестрами та хворий старший брат Онуфрій. Навіть за два роки служби Іван не знаходить собі друзів серед жовнірів, був завжди сумний і мовчазний. З дому надійшов лист від Онуфрія, який відчуває що помирає. В хаті все продали, навіть худобу – треба було сплатити податки. Хлопець просить відпустку, та капітан вдарив Івана по обличчю й звелів арештувати. Завдяки капралу Бая його відпускають «на урльон». Повість закінчується приготуванням трьох друзів-побратимих до весілля.
   Згадаємо ще оповідання «Сафат Зінич», автор реалістично описав картину життя сербів. У бідну вдовину сім’ю доля закидає солдатів-буковинців, дочка Марта стала жовнірам молодшою сестрою. Дівчина закохана в негідника Янка, який обдуривши її, сватається до дочки багатія Карадіча, а Марті відсилає перстень. Такої бездушності не витримує закохана – через три дні її поховоли разом з матір’ю. Сафат Зінич, боляче вражений трагедією убогої родини, під час весілля застрілив Янка. За це буковинця було засуджено на десять років тяжкої неволі, та він не шкодує, готовий життя віддати за правду бідних і скривджених. В оповіданні відчувається втілення волелюбства й прагнення справедливості українських опришків.
Хочеться ще нагадати про перекладацьку діяльність Ю. Федьковича. Він один із перших в українській літературі перекладав німецьку класику («Лісовий цар» Гете, «Полонинський стрілець» Шіллера, «Лорелея» Гейне тощо). Особливо Ю. Федькович цікавився творчістю англійського драматурга Шекспіра (п’єси “Гамлет» і «Макбет»). А комедію «Приборкання непокірної» переробив на свій лад під назвою «Як козаки роги виправляють» - вона у свій час набула великої популярності.
   Дбаючи про розвиток літератури для дітей, Ю. Федькович переробив й переклав казки братів Грімм, К. Андерсена, Гофмана та інших.
Останні роки свого життя Буковинський Соловей працював редактором газети «Буковина», завдяки цьому відкрив для нас творчість Є. Ярошинської, О. Кониського та інших представників тогочасного українського суспільства.

  Краще ознайомитись й дізнатись про життя та творчість Ю. Федьковича допоможе біобібліографічний покажчик «Юрій Федькович(1834-1888)» виданий в 2014 році до 180-річчя від дня народження видатного українця. 

Інформаційна сесія: «Система інституцій та органів ЄС: порядок організації та діяльності»

31 липня публічні бібліотеки ТГ Чернівецької області в рамках співпраці Чернівецького обласного відділення ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича  Ольгою Чепель взяли участь у інформаційній сесії "Система інституцій та органів ЄС: порядок організації та діяльності". Учасники інфосесії дізналися, що система інституцій складається з 7 головних керівних органів ЄС:

1. Європейська рада – це вищий політичний орган ЄС, складається з 27 ключових представників держав (глави держав та урядів держав-членів ЄС), членами Європейської ради є також її голова, який обираються раз на 2,5 роки, та голова Європейської комісії.

2. Європейський парламент – це законодавчий орган ЄС, що обирається прямим голосуванням громадянами Європейського Союзу (1 раз на 5 років). Останні вибори пройшли 7-9 червня 2024 році, було обрано 720 депутатів. Голова  - Роберта Метсола.

3. Рада Європейського Союзу – є одночасно законодавчим і виконавчим органом, складається з 27 національних міністрів певних галузей та одного відповідального за цю галузь єврокомісара, який не має права голосувати. Посаду президента Ради ЄС держави-члени обіймають по черзі упродовж 6 місяців. Рада і Парламент мають однакові законодавчі та бюджетні повноваження, тобто дві установи повинні схвалити закон, а в деяких обмежених областях Рада може ініціювати нові закони сама.

4.Європейська комісія – вищий орган ЄС, який приблизно відповідає ролі і функціям уряду у системах національних держав. Президент Єврокомісії – Урсула фон дер Ляєн (обирають 1 раз в 5 років).

5. Суд Європейського Союзу -  це інституція ЄС, яка охоплює всю судову владу Європейського Союзу. Сюди можуть звертатися як держави, так і апеляційні юридичні та фізичні особи. Генеральних адвокатів та суддів обирають на 6 років. Європейський суд складається з Основного суду, Загального та Трибунал у справах публічної служби.

6. Європейський центральний банк – центральний банк єврозони, де в обігу перебуває валюта Євро. Штаб-квартира знаходиться в Франкфурті (Німеччина).

7. Європейська Рахункова палата – відповідає за спільну казну ЄС та перевіряє точність усіх грошових надходжень та видатків. Знаходиться в Люксембургі.

 

Щиро дякуємо нашій спікерці!

Інформаційна сесія "Європейський Союз: історія та сучасність. Правова система ЄС".

 

17 липня 2024 року публічні бібліотеки ТГ Чернівецької області в  рамках співпраці Чернівецького обласного відділення ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича  Ольгою Чепель взяли участь у інформаційній сесії "Європейський Союз: історія та сучасність. Правова система ЄС".

 Учасники інфосесії дізналися про основні інститути ЄС: Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада ЄС, Європейська Комісія, Суд Правосуддя ЄС (СПЄС), Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) і Рахункова Палата. Кожен з інститутів діє виключно в межах своїх повноважень, передбачених установчими договорами ЄС. 

   Крім того, учасники заходу отримали відповіді на питання, що стосуються мобілізації, у т.ч. жінок, які закінчили медичні заклади.

   Щиро дякуємо нашій спікерці!

Жан Мельє та його праця «Заповіт»

 

(1664-1729)

  15 червня виповнюється 360 років від дня народження Жана Мельє, французького філософа-матеріаліста, атеїста, утопічного комуніста та католицького сваященника.

Людина, котра заморила себе голодом для того, щоб довести правильність своїх поглядів. Наприкінці життя вступив в конфлікт з місцевим поміщиком, якого підтримало церковне керівництво. Довгий час свого життя був парафіяльним священником та втратив віру в релігії й не показував цього. А за кілька років до смерті Ж. Мельє склав «Нотатки думок і переконань», пізніше названі «Заповітом» - це єдиний твір Ж. Мельє. Його соціально-політичні погляди були сформовані працями Платона, Лукреція, Вергілія, Сенеку, Овідія тощо. У передмові «Заповіту» Мельє заявляв про намір відкрити очі на «огидні омани, серед яких ми всі, скільки нас є, мали нещастя народитися і жити, на омани, які я сам мав неприємний обов'язок підтримувати». Він вперше поєднав ідеї демократизму, матеріалістичного світорозуміння і войовничого атеїзму. Гостро критикує суспільні відносини феодальної Франції та класове суспільство в цілому. А приватну власність вважав початком усіх соціальних лих, якщо її знищити – позбудемося злидні, тиранію та війни.

У творі «Заповіт» автор зобразив ідеальний лад, основою якого є все загальне, а праця обов’язкова для кожного. Комунізм Мельє має утопічний характер, щоб здійснити революцію для створення нового суспільства, потрібно лише просвітити народ. Також філософ не оминув сімейні відносини - "Треба, щоб надали однакову свободу чоловікам і жінкам безперешкодно сходитися, слідуючи своєму потягу, так само як свободу розходитися і розлучатися один з одним, коли їм стане в тягар спільне життя або коли новий потяг спонукає їх до укладення іншого союзу". Книгу «Заповіт», яка складається з трьох томів, було опубліковано після смерті автора в Амстердамі (1864 р).

Філософські погляди Ж. Мельє мали великий вплив на формування світогляду французьких матеріалістів XVIII ст.

Інфосесія "Шлях України в ЄС"

   10 липня в рамках співпраці Чернівецького обласного відділення ВГО УБА з кандидаткою юридичних наук, доценткою кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ольгою Чепель в онлайн форматі відбулася інфосесія "Шлях України в ЄС" (продовження теми), на яку були запрошені бібліотечні фахівці ТГ Чернівецької області та їх користувачі.

Учасники заходу дізналися про те, що:

- шлях України в ЄС є тривалим та включає ряд етапів від Угоди про співробітництво до Угоди про асоціацію (документ, що включає 486 статей, 46 додатків, 7 розділів);

- вступ України до ЄС передбачає здійснення ряд реформ, як держави-кандидата для початку переговорів з ЄС;

- Україна сприяє максимально повному забезпеченню відповідності свого законодавства нормам права ЄС;

В Угоді про асоціацію між Україною і ЄС йдеться про:

- зони вільної торгівлі;

- безвізовий режим;

- фінансова допомога через різні міжнародні фонди

Також обговорювалися основні ета
пи вступу в ЄС (6 етапів)

Щиро дякуємо нашій шановній спікерці!

Енциклопедичний спадок української діаспори

Без осмислення своєї історії, культури й духовного оновлення не можливо розбудувати самостійної соборної Батьківщини. В цьому випадку нам на допомогу прийдуть вагомі дослідження, які накопичувалися століттями не тільки українцями, а й світовими науковцями. Ці праці народжували багатотомні видання різноманітних видів енциклопедій – це довідники з різних галузей знань, вони мають велике значення для розвитку й примноження інтелектуального та духовного потенціалу кожної країни. Напевно, ви чули про такі всесвітньо відомі енциклопедичні видання, як, наприклад, французька Енциклопедія з XVIII ст., Енциклопедія Британіка чи знаменитий енциклопедичний Лексикон Брокгауза.

 Хочу звернути увагу на  Енциклопедію Українознавства – це невичерпне джерело наукової інформації з культурно-політичного життя українського народу з часів давнини до середини ХХ ст. Вона була підготовлена та видана у 1945-1995-х роках науковцями української  діаспори під егідою Наукового товариства імені Шевченка у Європі (розташованого у м. Сарселі, Франція). Головними редакторами Енциклопедії Українознавства були Володимир Кубійович, Зенон Кузеля та Аркадій Жуковський. Складається вона з двох частин, що містить 14 томів, надрукована українською мовою. Перша частина, що вийшла у 1949 р. сформована з трьох томів. Перший том містить загальні відомості про Україну: географію та природу, мову, етнографію тощо. Другий – знайомить нас з історією мови, церкви, культури та інше. Третій том за своїм характером дуже різноманітний, він містить знання з музики, освіти, преси, видавничої справи, бібліотеки, архіви, музеї і так далі. А у прикінцевій частині третього тому ми дізнаємось про народне господарство, стан і розвиток суспільства, військову справу.

    Друга частина, що вийшла у 1955-1995 роках, містить 10 томів, де є більше 20 тисяч коротких статей-тлумачень на 4015 сторінках, та 11-й  том з виправленнями та доповненнями.

 У 1963-1971 роках, за ініціативою Володимира Кубійовича, на базі першої частини Енциклопедії Українознавства світ побачив англомовний великий двотомний енциклопедичний довідник про Україну під назвою «Ukraine. A Concise Encyclopedia». Друга частина – стала базою для 5-томного паперового англомовного видання (1984-1993 роки) «Encyclopedia of Ukraine».

    В 2001 р. з’явилася англомовна онлайн версія цього видання «Internet Encyclopedia of Ukraine» , якою займається Canadian Institute of Ukrainian Studies.

   В Україні в перші роки Незалежності репринтне видання Енциклопедія Українознавства вийшло у двох видавництвах – у Львові організацією НТШ та у Києві харківською друкарською фабрикою «Глобус».  З ними ви зможете познайомитись в ЧОУНБ ім. М. Івасюка у відділі наукової інформації та бібліографії. На жаль, в бібліотеці не збереглися всі томи цієї клопіткої довготривалої праці української діаспори, та маємо надію, що вас зацікавить це енциклопедичне видання і ви завітаєте до нас, щоб поповнити свої знання спадком наших предків та науковців світового рівня.

Чекаємо на вас, до зустрічі!